Всесвітній день інформації

 Кожного року в останню п’ятницю листопада світ відзначає Всесвітній день інформації (World Information Day). У 2024 році Всесвітній день інформації відзначається 29 листопада.

Історія заснування події

Свято заснувала Міжнародна академія інформатизації (член при департаменті інформації ООН) у 1994 році, а вже у 1995 році академія стала Головним Консультантом Соціального та Економічного Рад ООН.

Як відзначають Всесвітній день інформації?

У Всесвітній день інформації організовуються форуми, конференції, ділові зустрічі для пошуку рішень щодо оптимізації інформаційного потоку. Метою цього дня є формування, розробка, координація загального світового простору інформації. Розумне ставлення до створення інформаційних технологій, відповідальність та повага до людини сприяють розвитку суспільства.

Інформація завжди відігравала в житті людства дуже важливу роль. Не дарма з’явився вислів «Хто володіє інформацією, той володіє світом». З середини 20 століття в результаті соціального прогресу інформація – в широкому сенсі цього слова – стала майже безцінною. Робітники цієї галузі відзначають стрімке накопичення різноманітної інформації у світі, яке отримало назву «інформаційного вибуху».

За статистикою, за останні 30 років людством створено стільки ж інформації, скільки за попередні тисячоліття. Активний розвиток науки зробили інформацію більш доступною для людей, однак, як вважають фахівці інформаційної галузі, це має зворотній бік: інколи важко не заблукати в безмежному інформаційному просторі.

Останнім часом процес поширення інформації помітно прискорився, оскільки 20-е століття та початок 21-го принесли людству безліч новітніх технологій, за допомогою яких отримати інформацію можна в онлайн-режимі в будь-якому куточку світу.

Всесвітня павутина проникла в усі сфери нашого життя. Тут люди вчаться, працюють, відпочивають, знайомляться, спілкуються. При цьому фахівці в інформаційній галузі нагадують: Інтернет – хоч і майже безмежне джерело інформації, але все ж таки її обов’язково треба перевіряти і спиратися на достовірні факти – як у роботі, так і в повсякденному житті.

А чи знали Ви коли саме «народився» Інтернет, і в якій країні живуть найактивніші користувачі мережі? Давайте ближче познайомимося з найпопулярнішим зараз джерелом інформації та дізнаємося цікаві факти про Інтернет.

Пропонуємо Вам переглянути цікаві навчальні відео про розвиток та становлення Всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Відеоконтент підготовлено та озвучено проєктом CASES Media (@CASESMedia) та розміщено на youtube платформі Creative Practice (https://www.youtube.com/c/CreativePractice/featured). Креативна Практика — це онлайн-платформа для освіти та кар’єри в креативних індустріях, створена командою CASES.

ГОЛОДОМОР - " ЧОРНА СПОВІДЬ МОЄЇ ВІТЧИЗНИ"

                                                                                          «Ні труни, ні хрестів і ні тризни!

Прямо в яму, на віки-віків!

Чорна сповідь моєї Вітчизни

І її затамований гнів»

Щороку в четверту суботу листопада українці у всьому світі вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

 Голодомор

Ти кажеш не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимили до тла?

Як навіть вариво виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

Окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш, не було голодомору?

Чому ж тоді, як був і урожай,

Усе суціль викачували з двору.

-Греби, нічого людям не лишай!..

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах…

А кажеш – не було голодомору!

               Д. Білоус

 Пам’ять – це нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано кривавим і чорним. Найтрагічнішою сторінкою історії нашого народу є голодомор 1932-1933 років. Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. І в останні дні листопада весь український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України. 

  Голод… Це страшне слово повертає нас у далекі 1932 – 1933 роки. Український народ у смутку і скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам’ять мільйонів його жертв, засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.

Відкриті архівні документи ще і ще раз засвідчують, що авторами геноциду, штучного голодомору, фізичного знищення народу стали тодішня правляча влада, радянський політичний режим.

Народ України пам’ятає сторінки свого життя, але з часом відійдуть у небуття свідки тих трагічних подій Великого Голодомору. А тому варто робити все, щоб їх нащадки, особливо молодь, знали про ті лихоліття, свято берегли їх у своїй пам’яті в ім’я того, щоб таке страшне минуле ніколи не повторилось.

День Гідності та Свободи 2024: історія свята

 Сьогодні, 21 листопада, українці відзначають державне свято – День Гідності та Свободи. Це особливий день, який символізує боротьбу за незалежність, права людини, європейське майбутнє країни та демократичні цінності.

День Гідності та Свободи було запроваджено указом Президента України у 2014 році. Це свято встановлено на честь початку двох революцій – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013–2014 років.

У листопаді 2004 року, після другого туру президентських виборів, українці  вийшли на Майдан Незалежності в Києві та на площі інших міст, протестуючи проти фальсифікацій виборів. Після кількох тижнів масових акцій Верховний Суд України ухвалив рішення про повторне голосування – більшістю голосів Президентом України було обрано Віктора Ющенка.

У листопаді 2005 року він заснував свято – День Свободи. У грудні 2011 року наступний Президент України Віктор Янукович скасував День Свободи і об’єднав його з Днем Соборності.

Революція Гідності розпочалася 21 листопада 2013 року, коли українці  вийшли на Майдан після рішення уряду Януковича призупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. 

30 листопада вночі відбувся кривавий розгін майданівців – десятки людей було жорстоко побито. Найстрашніші події відбулися у лютому 2014 року, коли під час розгону протестувальників силовиками загинули понад 100 людей. День пам'яті Героїв Небесної Сотні відзначається 20 лютого.

 

У 2014 році Президент України Петро Порошенко своїм указом скасував попередній указ Віктора Януковича, який об’єднував День Свободи та День Соборності, і відновив святкування Дня Соборності України окремо, 22 січня. Він запровадив нове свято – День Гідності та Свободи – 21 листопада.

Живи, Україно, живи для краси,

Для сили, для правди, для волі!

Шуми, Україно, як рідні ліси,

Як вітер в широкому полі.

До суду тебе не скують ланцюги,

І руки не скрутять ворожі:

Стоять твої вірні сини навкруги

З шаблями в руках на сторожі.

Стоять, присягають тобі на шаблях

І жити, і вмерти з тобою,

І прапори рідні в кривавих боях

Ніколи не вкрити ганьбою!

З Днем Гідності і Свободи!

1000 днів незламності України

 1000 днів, коли українці довели, що ми – нація незламних.

19 листопада ми згадаємо сумний день - 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це - 1000 днів стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 днів, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу.

Цей день - нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!

Тисяча днів, сповнена болю, втрат, але й неймовірної сили духу.

Сьогодні ми вклоняємося пам’яті наших героїв, які віддали життя за свободу і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра! . Кожен з нас – частина цієї боротьби. Разом ми здолаємо все!

Слава Україні!

Міжнародний день толерантності

   Щорічно 16 листопада уся планета святкує Міжнародний день терпимості (або толерантності) (International Day for Tolerance).

Міжнародний день терпимості (толерантності) в історії

Свято впровадила ЮНЕСКО у 1995 році на своїй Генеральній конференції; Міжнародний день терпимості закріплено в «Декларації принципів терпимості». У 1997 році ООН також вирішило святкувати цей день, посилаючись на власний Устав.1

Мета події

Міжнародний день толерантності є дуже важливим впровадженням, тому що, на жаль, в нашому світі зростає екстремізм (крайні погляди, методи дій) та ксенофобія (неприязнь до чужого). Свято закликає людей визнавати те, що всі ми різні, поважати особистість один одного – тільки так можна зберегти індивідуальність. Кожна людина може цінувати власні особливості так, щоб не відчувати ненависті до особливостей іншої людини.

14 листопада, 112 років тому на Київщині народився Андрій Малишко - український поет, перекладач (1912-1970).

  Його "Пісня про рушник" (Рідна мати моя) перекладена на 90 мов світу.

Андрія Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухів на Київщині. Андрій Самійлович походив з козацького роду. Андрій був наймолодшою, тобто одинадцятою дитиною в сім’ї. Звичайно, великій родині виживати у скрутні часи було нелегко, тому батько займався чоботарським ремеслом, а під час посухи їхав до Таврії на заробітки. Змалку мама хлопчика співала йому пісні по вечорах. І так йому той спів запав у душу, що малий Андрій вже тоді захотів пов'язати своє життя з творчістю.

Навчався Андрій у селі де народився, в трудовій школі (1920-1927 рр.). Проявляв себе як старанний учень та по закінченні вступив до медичного технікуму. Не дивлячись на те що навчання його не було напряму пов’язане з творчістю, Андрій мав до нього великий потяг, що і стало вирішальним при виборі вищого навчального закладу. Хлопець вступив до Київського інституту народної освіти (зараз Київський національний університет ім. Т. Шевченка) та обрав для себе літературний факультет.

За п’ять років, між 1935 – 1940 роками, Андрій Малишко сумлінно працював на ниві літератури, і як результат було опубліковано декілька його збірників, серед яких: «Батьківщина» написана у 1936 році, «Лірика» та «З життя книги» побачили світ у 1938 р., вже через рік було видано збірку «Народження синів», а також у 1940 р. «Березань» та інші. Паралельно поет працював над створенням поем «Трипілля», «Кармалюк», «Думка про козака Данила».

Андрій Самійлович Малишко – одна з найяскравіших зірок в українській літературі ХХ століття. Поет могутнього ліричного обдарування. Людина рідкісного душевного багатства, полум’яного темпераменту, шаленого темпу життя. Автор близько 50 поетичних збірок. Його ім’я давно вже вписане червоними літерами в історію української культури, а «Пісня про рушник», «Пісня про вчительку», «Моя стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інші поезії, покладені на музику, збагатили золотий фонд української пісні, уквітчали сучасну літературу й стали візитівкою українців у світі. Пісні на тексти Малишка композиторів Г. Майбороди, О. Білаша та ін. здобули всенародне визнання: «Київський вальс», «Пісня про вчительку», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя», «Моя стежина» та багато ін

13 листопада 2024 Всесвітній день доброти

 

Що це за день?

Всесвітній день доброти (World Kindness Day) – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

Як святкувати День доброти у школі?

Учні старшої школи можуть провести “Урок доброти” для молодших класів; у класі створити скриньку добрих побажань, плакати доброти або дерево добрих справ; флешмоб обніми друга; організувати виставку малюнків або театральну виставу, які будуть присвячені добрим справам.

Чому ми любимо цей день? 

Згідно з дослідженням японських і американських психологів, проведеним на базі університету Квансей Гакуїн і коледжу Кобе (Японія), прояв доброти й піклування – це не лише альтруїзм. Доведено, що люди, які роблять гарні справи, менше хворіють та краще себе почувають, а також живуть довше, ніж ті, хто постійно злиться та нервує. Крім цього, добрі люди легше переживають стресові ситуації, рідше страждають від низької самооцінки та комплексів, простіше знаходять спільну мову з іншими.

Дані твердження мають медичне підтвердження: коли людина чинить щось хороше для когось, у неї підвищується рівень лімфоцитів, краще працює серце, розширюються судини, а мозок виробляє велику кількість ендорфінів (гормони, які заспокоюють та нейтралізують стрес). Також, чуйність до інших викликає душевний підйом через вироблення серотоніну, який, в свою чергу, має позитивний вплив на настрій людини.

Важливо бути відкритою, приязною, щедрою, безкорисною та доброю людиною не лише під час свята, а взагалі у повсякденному житті. Справжня доброта – це коли ви робите хороші вчинки просто так і не чекаєте подяки та доброти у відповідь. Саме таке добро змінить світ на краще та посприяє тому, щоб на планеті запанувала щира любов людей один до одного.