четвер, 18 травня 2023 р.

18 травня 2023 року – День вишиванки



Вишиванка – це любов! Вишивати – оберігати, вірити, чекати.

Існує велика кількість традицій та обрядів, у яких вишита сорочка виконує роль оберега. Та найбільше сакралізували вишиванку сучасні українці. Сотні майстрів та майстринь вишивки по всій Україні вишивають сорочки захисникам з любов’ю і надією, що вишиванки захистять наших воїнів від ворожих куль. А військові одягають їх як духовну броню.

Вишивати – вірити.

Вишиті сорочки стали символом віри в період радянської окупації спочатку для українців на засланні в таборах, а згодом – і для дисидентів та українства загалом, яке передавало ідею про незалежність з покоління в покоління аж до 1991 року.

Вишивати – чекати.

Українці вишивають сорочки та чекають на повернення з фронту і полону найдорожчих. Вишивають в очікуванні Перемоги.

Цього року Всесвітній день вишиванки припадає на 18 травня – День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу, а також 18-20 травня – річниця виходу українських захисників із Азовсталі.

Як і торік, ми закликаємо не проводити гучних заходів, утім, зосередитись на внутрішньому розумінні цінності вишитої сорочки як невід’ємної складової нашої культурної спадщини, що єднає українців крізь простір і час.

Світове українство закликаємо до проведення мітингів, маніфестів та ходи з увагою до проблеми повернення українських військовополонених. Пропонуємо цього дня до перегляду наші документальні фільми, що є у вільному доступі на YouTube: «Спадок нації», «Соловей співає», «Хто ми. Психоаналіз українців», «Ткацький шлях».

понеділок, 20 лютого 2023 р.

Сучасна українська дитяча література крізь призму національно- патріотичного виховання підростаючого покоління

 


Мабуть, усі погодяться з тим, що дитяча література має захоплювати маленьких читачів, допомагати їм знаходити рольові моделі для наслідування та давати відповіді на подекуди складні питання. Так, говорити з дітьми про смерть, втрату й горе під силу не кожному дорослому, тому схема «я не знаю, що сказати, тримай книжечку, вона пояснить» часом залишається дієвою для багатьох. І, ясна річ, така книжка мусить ставати поміччю батькам і дітям, підтримувати і пропонувати відповіді, а не травмувати ще більше.
 
icon quote

Не варто забувати й ще про одну важливу річ: читають книжки діти, а от купують — їхні батьки.

 
Попри те що писати для дітей (особливо для маленьких) на перший погляд просто — сторінок мало, ілюстрацій багато, — ця простота оманлива. Говорити з дітьми не зверхньо, показувати приклад, а не бути ментором, розуміти їх і пропонувати тексти, які можуть зацікавити, розважити, допомогти й не зашкодити — ювелірна робота й виклик для видавців, письменників та ілюстраторів.
Не варто забувати й ще про одну важливу річ: читають книжки діти, а от купують — їхні батьки. Тож завдання для видавця ускладнюється ще більше: знайти баланс і створювати такі продукти, які сподобаються дорослим аж так, що тим буде не шкода витратити гроші на видання для своїх дітей — і водночас припадуть до душі дітям, яким їх і читати. 

І так вже склалося, що в українських дітей до універсальних дитячих досвідів і проблем, таких як дорослішання, дружба, стосунки з батьками та з собою, перехід у нову школу та інших речей, додається ще один досвід — досвід втрат від війни. Діти, які пам’ятають Революцію гідності та смерті Небесної сотні, перші роки російсько-української війни і перших загиблих у ній, вже виросли. І свого часу ці діти теж шукали себе на сторінках українських книжок, а українське письменство намагалося дати їм вибір. 
За останні дев’ять років на українському ринку з'явилося чимало (хоч і не те щоб достатньо) книжок, де війна чи революція як оприявнюються безпосередньо, так і стають опосередкованими причинами значущих подій та виборів у життях персонажів. Перелік таких книжок ми й пропонуємо вам сьогодні. 

 
Книжки про війну після 24 лютого 2022 року

Після початку повномасштабного вторгнення український книжковий ринок застиг і зупинився, але зрештою повернувся до створення книжок. Чимало книжкових медіа випустили огляди-переліки книжок, які допоможуть відрефлексувати те, що відбувається довкола, а також запустили власні спецпроєкти, як розповідаючи про літературу в Україні, так і залучаючи до обговорень і дискусій іноземне експертне середовище

 
Які ж українські видання побачили чи побачать світ після 24 лютого?

Перш за все це мультимедійний проєкт «Казки на листівках 22» від Галини Вдовиченко та Анастасії Пономарьової. В межах проєкту ви можете самостійно роздрукувати з сайту листівку з казочкою на власний вибір. Одинадцять казок написала Галина Вдовиченко, а одну — десятирічна Ярослава, донька дизайнерки листівок Юлії Балаби. Це казки про зміни, про втрату дому, пам’ять, хоробрість та силу всіх і кожного.
 
icon quote

У розмові з порталом «Барабука» авторка, Катерина Єгорушкіна, розповіла, що волонтери у Німеччині переклали цю книжку і зачитують її уривки між композиціями симфонічного оркестру, збираючи кошти на підтримку України. 


«Діти повітряних тривог» (Видавництво). Книжку написала Лариса Денисенко, а проілюструвала Олена Лондон. Це історії про різні досвіди різних дітей під час повномасштабного вторгнення: волонтерство, переховування в укриттях, переживання за рідних і близьких, але з вірою та надією на краще.

«Мої вимушені канікули» (Віват) від психологині та письменниці Катерини Єгорушкіної з ілюстраціями Соні Авдєєвої. Це не просто книжка про те, як сім’я однієї дівчинки змушена ховатися у підвалі багатоповерхівки, та про важливість підтримки тих, хто поряд. Також у видання є додаток з порадами та заспокійливими практиками від психологині Світлани Ройз. У розмові з порталом «Барабука» авторка розповіла, що волонтери у Німеччині переклали цю книжку і зачитують її уривки між композиціями симфонічного оркестру, збираючи кошти на підтримку України. 

«Це тиха ніч, мій астронавте» (Книголав). Це повість від Оксани Лущевської з ілюстраціями Катерини Степанищевої, головна героїня якої, семирічна дівчинка, ділиться своїми переживаннями упродовж перших десяти днів російського вторгнення в Україну.

«Битва за місто» (Артбукс) Володимира Чернишенка з ілюстраціями Тетяни Копитової. Це поезія про тих, хто будує місто, захищає його й допомагає йому відновлюватися після руйнувань. Книжку планують надрукувати до цьогорічного Дня Незалежності України.



Iryna Kostyshyna
«Абрикоси зацвітають уночі» Олі Русіної (ВСЛ). Книжка написана в лютому-березні 2021 року і, за словами самої авторки, події книжки відбуваються в цьому-таки 2021 році. Зараз вона сприймається зовсім інакше, і події у ній стали ближчими для багатьох українських дітей. У центрі сюжету — хлопчик Устим, його собачка Жменька та український безпілотник, який із ними подружився. Після повномасштабного вторгнення книжка вийшла у електронному форматі, а надрукувати її обіцяють після перемоги.  


«Лінія термінатора» Юлії Стрижевської (ВСЛ) — це розповідь про підлітка, який разом з батьками змушений залишити своє звичне життя на сході України, переїхати до Києва й спробувати налагодити своє життя там. 

«Абетка війни» (Абук) — аудіокнижка від Євгена та Соломії Степаненків. Це повість у листах, які написали одне одному воїн та його донька, поки тато воював на Донбасі, а донечка чекала його в мирному Києві. В аудіокнижці 33 розділи, кожен з яких починається з нової літери алфавіту. Книжку начитували Андрій Хливнюк, Влада Величко, Ігор Козловський, Олег Шульга, Сергій Притула та Соломія Степаненко.
 
icon quote

Писати для дорослих складно. Писати для дітей — ще складніше. Писати для дітей щиро та відверто, щоб вони не відчули фальші — це мистецтво


Але і без дискусій не обходиться. Книжка «The War: the Children who will Never Get to Read Books» (Моя книжкова полиця) обросла такою кількістю обговорень, що навіть Українська психологічна асоціація виступила з листом-рецензією, у якій не рекомендувала її для читання дітям, зокрема українським. 13 історій про дітей, які ніколи більше не зможуть читати книжок, написала Марія Сердюк і проілюструвала Тетяна Калюжна. Як зазначають на сайті видавництва, на створення книжки витратили сім днів і не планували розповсюджувати її в Україні до перемоги. Спершу це видання позиціонували як книгу, що базується на реальних історіях та має привернути увагу до вторгнення Росії в Україну. Готували книжку до цьогорічного фестивалю дитячої книги в Болоньї, який тривав з 21 по 24 березня. Втім, коли позиціонування змінилося з арт-об’єкта на видання для дітей, професійна видавнича спільнота обурилася, адже реалістичні формулювання та жорсткі ілюстрації не підходять для дитячої аудиторії. Попри все, на сайті видавництва пропонують придбати англомовну електронну версію книжки, не вказуючи вік, для якого вона рекомендована. 

Писати для дорослих складно. Писати для дітей — ще складніше. Писати для дітей щиро та відверто, щоб вони не відчули фальші — це мистецтво. Як називати війну війною, як чесно розповідати про все так, щоб не зашкодити читачам — відповіді на ці питання вже понад 8 років шукають українські автори і видавці. Деякі українські видання є справді глибоко пропрацьованими, з розумінням аудиторії, для якої створюються. Деякі — економлять на ілюстраціях, але намагаються підкріпити власне значення обраною тематикою та відверто грають на патріотизмі. Ще однією важливою проблемою є те, що часто автори й авторки попросту не розуміють, як пропрацьовувати складні теми і створювати цікаві тексти.
Вагому роль у створенні дитячих видань відіграє постать ілюстратора, який у тандемі з письменником є співавтором дитячої книжки. Плідна співпраця дозволяє маленьким читачам повністю занурюватися у історії та розуміти їх глибше. Що-що, а художнє оформлення українських дитячих книжок ще і до війни переважно було на дуже високому рівні — і це не може не тішити. Доброю практикою для українського видавничого ринку стало залучення до створення книжок експертного середовища — зокрема дитячих психологів, професійні коментарі й зауваження яких допомагають створювати кращі книжки для дітей. 
На жаль, втрати і горе стають буденністю для українських дітей. Тому логічно й правильно, що вони знаходять своє місце на сторінках дитячих книжок. Проте якими будуть ці книжки — залежить від дорослих. І не лише від їхньої фаховості, а й чутливості та емпатії. 

вівторок, 3 січня 2023 р.

Колядки на Різдво 2023: найкрасивіші та найпростіші для дітей вірші

 Різдвяні колядки діти та молодь за давньою традицією розповідають на Різдво.



Традиційно православні християни відзначають Різдво 25 грудня або 7 січня. Одна із найяскравіших традицій цього світлого свята, без якої просто неможливо уявити жодне Різдво, – це колядки.

Колядки – це обрядові пісні, які діти співають для дорослих. У цих віршах вони бажають здоров'я господарям та отримують натомість гостинці.

Колядки – це різдвяні пісні, які діти співають дорослим на Різдво. З такими піснями молодь ходить будинками і бажає їх господарям здоров'я та гарного приплоду у худоби. Натомість господарі обдаровують колядувальників гостинцями чи монетами.

Колядувати можуть як маленькі діти, і підлітки. Обходити будинки починають на Святвечір з появою першої зірки, і продовжують на Різдво. Колядувати можна і в сучасний час, хоча, можливо, зараз не всі пустять дітей.

"Ми зібрали для Вас найкращі колядки та щедрівки на Різдво 2023 українською мовою, які точно сподобаються і дорослим, і дітям, адже їх можна легко та швидко вивчити.

Колядки українською мовою

***

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така,

Дайте, дядьку, п’ятака.

Одчиняйте скриньку,

Та давайте сливку,

Одчиняйте сундучок,

Та давайте п’ятачок.

***

Нова радість стала, яка не бувала,

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами убого оповився.

Пастушки з ягнятком перед тим дитятком

На колінця припадають, Царя-Бога вихваляють.

– Ой ти, Царю, Царю, небесний Владарю,

Даруй літа щасливії цього дому господарю.

Даруй господарю, даруй господині,

Даруй літа щасливії нашій славній Україні.

Коляд, коляд ,коляда

У віконце загляда.

У різдвяну світлу нічку

Запали на радість свічку.

Коляду поклич до хати,

Щоб Ісуса привітати.

Люди добрі, колядуйте,

Сина Божого шануйте!

***

Радуйсь, земле, Коляда іде!

Святий вечір, добрий вечір!

Коляда іде, всім дари везе.

Всім дари везе, нам слово каже.

Нам слово каже, що вже світ сяє.

Ми ж тебе, господарю, та й не понижаємо.

А з святими Щедрами та й поздоровляємо!

***

Коляд, коляд, коляда!

Холод взимку не біда.

Двері швидше відчиніть,

Нас до себе запустіть!

Всі, хто є у вашій хаті,

Будуть дужі та багаті!

На городі вродять густо

І картопля, і капуста,

Помідори й огірочки

І для сина, і для дочки.

Ось промова в нас така!

Ви ж готуйте п'ятака!

***

Коляд-коляд-колядець,

А я хлопець-молодець

Я прийшов до вас додому

У ці царськії хороми.

Я ходив, колядував,

Усе думав та гадав,

Чи дадуть мені грошину

Хоч маленьку копійчину,

Чи дадуть мені цукерку,

Ну або ще щось смачненьке…

Колядку гарну знаю я,

Ось моя вся коляда.




понеділок, 5 грудня 2022 р.

Міжнародний день добровольців в ім’я економічного і соціального розвитку (Всесвітній день волонтерів)


А за вікном уже зима
І Рік Новий в дорозі.
От тільки радості нема,
А серце у тривозі.
Громом невтішна новина
До нас зі Сходу лине.
Війна. Вже майже рік війна!
Щодня в бою хтось гине.

С.Українець

 Щорічно 5 грудня в світі відзначають Міжнародний день добровольців в ім'я економічного і соціального розвитку. Також цей день ще називають - Всесвітній день волонтера або просто - Міжнародний день добровольців.

Засновано це свято з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН у 1985 році. День волонтерів повинен спонукати суспільство до безоплатної добровільної праці у найрізноманітніших сферах діяльності. Добровольці або волонтери - це люди, які витрачають свій вільний час на благо суспільства. Сфери діяльності, в яких можна побачити безоплатну роботу добровольців, воістину численні і різноманітні.
Волонтерство як офіційний рух було створено у 20-х роках 20 століття. У 1920 році у Франції молодь вигадала волонтерський проєкт, який полягав у відновленні ферми, котра постраждала під час Першої світової війни.
В України активна волонтерська діяльність розпочалась у 2014 році під час Революції Гідності. Наразі на сході країни триває війна, і багато волонтерів - військових та простих людей - допомагають збирати кошти, ліки, одяг тощо, а також займаються транспортуванням.
Вітаємо усіх причетних до волонтерського руху, усіх небайдужих людей зі святом)))
Волонтерство – це хороша можливість стати кращим, роблячи добро іншим. Воно закладене в генетичному коді та в культурі українців. Ця спорідненість та взаємодопомога є по-особливому відчутними у важкі періоди для України, це можна помітити й зараз у час повномасштабного вторгнення Росії на територію України.
    



  

300 років самотності: що ми знаємо про Сковороду?

Від дня народження видатного українського філософа Григорія Сковороди – 300 років.

  

   
 

 Сучасного читача важко здивувати.  Але з іншого боку, чи так вже багато знає цей читач про Сковороду, крім того, що «світ ловив його, та не спіймав»? Та й чи може він правильно витлумачити ці слова, які навіть багаторічний дослідник творчості Григорія Савича та визнаний авторитет у царині «сковородознавства» Леонід Ушкалов називає «загадковими»?

Розгадувати загадку Сковороди можна (і треба) довго. А заглиблення у його феномен напряму залежить від читання як власних творів Сковороди, так і праць людей, які вивчати його життєпис. 

 Григорій Сковорода (1722-1794) – український філософ-містик, богослов, поет, музикант (грав на скрипці, бандурі, гуслях, флейті). Мандрівник, самітник і аскет. Справляв значне враження на сучасників – як стилем життя, так і суттю того, що він проповідував. Писав філософські трактати, котрі не видавалися за життя, проте є актуальними і зараз – принаймні, для тих, хто поділяє ідеї Сковороди.

А ідеї Сковороди, сформовані не без впливу Платона і стоїків, оберталися довкола етичних засад життя. Він вивів поняття «сродної праці» – віднайдення свого покликання та служіння йому, що є головною засадою людського щастя. Проповідував потребу вдовольнятися малим, застерігав від надмірності. Однією з основних чеснот вважав вміння дружити. Вважав, що Бог є повсюди, і передусім – в кожній людині. Вивів власне трактування Біблії, відкидаючи церковку схоластику та вище за все ставлячи духовну свободу.

Сковорода не залишив по собі цілісної філософської системи та й не прагнув цього. Життя він присвятив самопізнанню, цій меті була підпорядкована вся його творчість. Іще до Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови, Сковорода зробив внесок у розвиток книжної української мови: його поезії та байки написані нею. Просив вибити на своїй могилі слова «Світ ловив мене, та не впіймав…», і цей його заповіт було виконано.

   Творчий спадок Григорія Савича не є великим. Це 17 філософських творів, сім перекладів, поетична збірка «Сад Божественних пісень», повчання в прозі «Байки Харківські». За життя твори Сковороди не друкувалися. Вперше значна збірка його творів вийшла у 1861-му в Петербурзі. Друга (яка містила всі відомі на той час твори) – рівно за сто років, у 1961-му. В Україні у 2000-х роках Леонід Ушкалов підготував кілька видань творів Сковороди, в тому числі повну академічну збірку.

ДНК українців. Чому Сковорода це геній. П'ять фактів до 300-річчя філософа


1. На його очах відбувався занепад Гетьманщини, її руйнування, винищування. Перетворення України на колонію Російської імперії під час її становлення (він народився саме в той момент, коли Петро Перший провів ребрендинг Московії та окупував назву Русь, ще за його життя розпочалася титанічна робота з окупації росіянами української історії). Тепер ви можете уявити, як це відбувалося і що він відчував.

2. Сковорода був величезним прихильником і поборником ідеї самопізнання та самобуття — те, без чого б українці як нація не вижили (якою б контраверсійною ця Максима не здавалася).

3. Він не просто пропагував ідею роботи із собою — він цю ідею практикував. Рідкісний випадок, коли людина жила так, як навчала інших.

4. Унаслідок сукупності цих факторів він створив дуже стійку українську філософську доктрину, яка   є одним із факторів нашої стійкості — тобто він розумів, що Україна втрачає самість, розумів, що зберегти її можна на рівні людей і вчив людей цієї самості.

5. У чому  сутність та цінність цієї філософії?

— суть у тому, що кожна людина — це Всесвіт, який може пізнати тільки вона сама. Неможливі жодні спеціальні дослідні місії з боку інших. Людина стає володарем Всесвіту, тільки якщо починає з себе.

— велика ідея — вчитися бачити в собі і навколо те, що інші не бачать, що взагалі невидимо.

— цінність у тому, що сам феномен Сковороди є свідченням самості української культури 300 років тому (зокрема як частини українського бароко) і є підтвердженням абсолютно європейського рівня цієї культури.

***

Україну вбивали, а вона відповідала на це розвитком власної філософської думки, бо тоді це був єдиний спосіб бути.


пʼятниця, 10 грудня 2021 р.

День прав людини

  




Сьогодні важлива для нас усіх дата. 10 грудня – Міжнародний день прав людини. Він став першим Міжнародним днем, що відзначається з ініціативи Генеральної Асамблеї ООН. Останні 16 років визначається ще й щорічна тематика Дня прав людини. Вона стосується відстоювання окремих прав, правопросвітництва, боротьби з бідністю та дискримінацією. Цьогорічна тема: «Молодь постає на захист прав людини». Як зазначають в ООН, ця тема повинна продемонструвати як молоді люди по всьому світу виступають проти расизму, мови ненависті, булінгу в школах, дискримінації, зміни клімату.

Пропонуємо кілька важливих тез, які допоможуть більше дізнатися про сутність прав людини:

  • Права людини – це закон. Усе, що написано в Конвенції прав людини, має бути точно так само записано в конституції й законах держави. Більше прописати можна; менше – ні.
  • Права людини – це відносини між людиною і державою. Лише держава або її представники можуть порушувати права людини і несуть відповідальність за їх дотримання. Держава має створити правову систему, яка повинна виявляти й запобігати злочинам одних людей по відношенню до інших.
  • Права людини – це обов’язок держави. Ніхто з нас особисто не підписували ні Конвенцію, ні Декларацію, ні пакти – значить, не можуть відповідати за дотримання/недотримання прав людини. До обов’язків держави належить гарантувати, забезпечувати і не порушувати права людини.
  • Права людини не пов'язані з обов’язками! Обов’язки з’являються з набуттям соціальних статусів, які змінюються. Права людини постійні й незмінні і не залежать від виконання обов'язків.
  • Права людини – це конкретна сфера права. Не кожна несправедливість чи порушення належать до прав людини.
  • Права людини мають механізми захисту на державному та міжнародному рівнях (величезна і громіздка система, тому повільна й не завжди ефективна).
  • Права людини – це можливості їх реалізації. Якщо права людини не виконуються, вони втрачають сенс і значення.

Вивчайте права людини, відстоюйте свої права, будьте відкритими до нових знань та сенсів! Для школи це особливо важливо.

понеділок, 27 вересня 2021 р.

«Краєзнавство в шкільній бібліотеці: нові традиції та цінності»

                             УВАГА !!!

Стартував воcьмий 

Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек – 2021



Цьогорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек -2021 відбуватиметься під гаслом: 

«Краєзнавство в шкільній бібліотеці: нові традиції та цінності».

  Головна мета Всеукраїнського місячника – сприяння поглибленню пізнавального інтересу учнів до рідного краю як складової України, виховання у них поваги і шанобливого ставлення до історико-культурної спадщини, пробудженню почуття національної свідомості, любові та поваги до своєї Батьківщини

  У просвітницькій краєзнавчій роботі шкільних бібліотек умовно можна виокремити три основні тематичні комплекси: еколого-природознавче, краєзнавств,історичне краєзнавство, літературно-мистецьке краєзнавство. Заходи з краєзнавства спрямовані на виховання поваги до книги, формування національної свідомості, любові до рідної землі, готовності до праці й захисту Вітчизни, передачі молодому поколінню надбань нашого народу, багатства духовної культури, формування особистих рис громадянина України. Вивчення культурної спадщини рідного краю, його звичаїв, традицій, обрядів, народних ремесел, організація і проведення народних свят, українських вечорниць, релігійних свят посідають одне з головних місць у краєзнавстві. Велику увагу важливо приділити популяризації історико- 4 краєзнавчої літератури про пам’ятки культури, народну творчість, місцевий фольклор як найважливіший засіб естетичного й патріотичного виховання молоді. Видатний педагог В. О. Сухомлинський з цього приводу писав: «Та найголовніше питання, яке не давало мені спокою протягом усіх років роботи, це питання про те, як ввести маленьких школярів у великий світ суспільного життя, як домогтися того, щоб кожна дитина бачила не тільки своє село, місто, красу річки, на берегах якої пройшло її раннє дитинство, а й величезний, неосяжний світ своєї Батьківщини?».

  Краєзнавча робота вчить дітей відчувати напружений трудовий ритм країни, розуміти та правильно оцінювати факти і явища повсякденного життя. Краєзнавство слід розглядати як багатогранну діяльність – освітньо-пізнавальну, пошуково-дослідну, суспільно корисну.


 Бібліотечно-інформаційний медіацентр запрошує всіх бажаючих взяти участь у проведенні місячника.