середа, 20 березня 2024 р.

20 березня відзначається Всесвітній день казки

 Казки – один із головних елементів культури будь-якого народу.

20 березня проводиться Всесвітній день казки. Journée Mondiale du Conte виник за ініціативи Швеції в 1991 році. Ці березневі заходи у другий декаді місяця мають традиційний щорічний характер.
Подія 20 березня - Всесвітній день казки 
Ця ідея зародилася в голові невідомо кого. Можливо, вона з'явилася за помахом чарівної палички у світі, сповненому таємниць, а можливо, була з любов'ю приготована в казковому місці. І тепер ця ідея прийшла до нас, ми почули цей заклик.
З 2004 року світ вирішив активно відзначати розповідання історій по-своєму, по одній темі на рік - така основна ідея. Цього дня казкарі з усього світу збираються разом, щоб по-своєму відзначити чудові історії та книжки, які їх містять.
Крім того, мета Дня казки - охопити нову аудиторію, долучити її до задоволення читання. Заради любові до хорошого, щоб зачарувати наш слух публічними читаннями та організацією таких заходів, як цілі тури оповідань. Любителі книжок і читання, запишіть цю зустріч у своїх щоденниках, ми ще не написали останні рядки цієї історії.

                                                                                                                                                                      Казка – це народно-поетичний або писемно-літературний твір про вигадані події чи осіб, іноді за участю фантастичних сил, який має повчальну мету.

«Забута казка – це золоте намисто, яке впало на морське дно» – кажуть старі люди. Чи задумувались ви над тим, чому живуть і не вмирають народні казки! А безсмертні вони тому, що в них живе і не вмирає сам народ, казки упродовж віків були і залишаються чарівними провідниками доброти і милосердя.

Гортаючи сторінки улюблених казок, ви зрозумієте, що казки – то наші великі вчителі. Мистецтво казки полягає в тому, що вона гармонізує людину з навколишнім світом з одного боку, а з іншого – координує її в суспільстві, світі, вигаданому людьми.


вівторок, 19 березня 2024 р.

"Ліна Костенко - троянда поетичного саду України".

 Поезія Ліни Костенко закарбувала у собі відверті почуття і переживання та стала символом нашої національної боротьби. 19 березня видатна українка та одна з найвідоміших поетес сучасності відзначатиме свій 94-й день народження.



Ліна Василівна пережила Голодомор, Другу світову війну, сталінські репресії. В 2015 році вона допомагала людям в зоні АТО. А в цьому році вона разом з нами переживає війну з Росією - страшну, криваву та безглузду.   Бажаємо Ліні Василівні міцного здоров'я і мирного неба. Ми зібрали найкращі вірші та цитати письменниці на тему війни.

Вірші Ліни Костенко про війну

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні

І наше діло праведне й святе.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Отож нам так і важко через те.

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,

І клекіт хижої орди,

Маленький сірий чоловічок

Накоїв чорної біди.

Це звір огидної породи,

Лох-Несс холодної Неви.

Куди ж ви дивитесь, народи?!

Сьогодні ми, а завтра – ви.

***

Розп’ято нас між заходом і сходом.

Що не орел — печінку нам довбе.

Зласкався, доле, над моїм народом,

щоб він не дався знівечить себе!

***

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Лилась пожежі вулканічна лава.

Горіла хата. Ніч здавалась днем.

І захлиналась наша переправа

через Дніпро – водою і вогнем.

Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.

Хрестилась баба, і кінчався хліб.

Двигтів отой вузесенький окопчик,

де дві сім’ї тулились кілька діб.

О перший біль тих не дитячих вражень,

який він слід на серці залиша!

Як невимовне віршами не скажеш,

чи не німою зробиться душа?!

Це вже було ні зайчиком, ні вовком –

кривавий світ, обвуглена зоря! –

а я писала мало не осколком

великі букви, щойно з букваря, –

той перший віршик, притулившись скраю,

щоб присвітила поночі війна.

Який він був, я вже не пам’ятаю.

Снаряд упав – осипалась стіна.

***

Це ж треба мати сатанинський намір,

чаїть в собі невиліковний сказ,

щоб тяжко так знущатися над нами,

та ще й у всьому звинувачувати нас!"

***

Історії ж бо пишуть на столі.

Ми ж пишем кров’ю на своїй землі.

***

І щось в мені таке велить

збіліти в гнів до сотого коліна!

І щось в мені таке болить,

що це і є, напевно, Україна.

***

Цитати Ліни Костенко про війну

  • Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

  • А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.

  • Я взагалі думаю, що й державу свою цей народ не може й досі побудувати, бо пережив велике історичне приниження.

  • У нас же так, якщо говориш українською, то вже й націоналіст.

  • Лінію оборони тримають живі.

  • Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.

  • Ми унікальна нація. У нас хліборобів морили голодом. Режисери ставили спектаклі у концтаборах. Поетів закопували у вічну мерзлоту. У кого ще є атомний саркофаг? А у нас є.

  • Доля не усміхається рабам.

  • У кожної нації свої хвороби. У Росії — невиліковна.

  • Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути.

  • Я не люблю нещасних. Я щаслива. Моя свобода завжди при мені.

  • Бо хто, як я, намучивсь на війні, тому життя підскочило в ціні.

четвер, 14 березня 2024 р.

До Тижня дитячого читання - цікаві факти про книги і читання

 












День українського добровольця

 



Хоч це свято є відносно новим для національного календаря України, проте явище, якому воно присвячено, споконвіку супроводжує український народ. Яскрава національна риса, благословення і традиція українського народу — бути небайдужим до свого сьогодення та майбуття, до долі своїх дітей, честі і пам’яті своїх славних батьків.

День українського добровольця встановлено рішенням Верховної Ради від 17 січня 2017 року з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості .

Прямо з Майдану йшли на базу під Києвом

Ця дата вибрана не випадково: саме 14 березня 2014 року прямо з Майдану перші добровольці вирушили на тренувальну базу у Нових Петрівцях, що під Києвом. Внесок першої хвилі добровольців важко переоцінити — саме добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію і підготувати їм професійну заміну.

Одним із перших прикладів добровольства можна вважати Запорозьку Січ – воєнізовану структуру з добровольчих батальйонів, які століттями боронили Україну.

Інший яскравий приклад – легіон Українських Січових Стрільців, що теж формувався виключно на добровольчих засадах. Події Першої світової війни, протистояння Австро-Угорщини Росії українці вирішили використати задля втілення заповітної мрії про незалежність України. До лав УСС записалося майже 20 тисяч добровольців, але згодом австрійська влада дозволила лише 2500 воякам прийняти присягу й утворити легіон УСС. Тоді, в 1914 році, так само як і в 2014, українські добровольці нічого не мали: вони були найгірше озброєні, взуті й одягнені. Але, попри це, зажили слави як найвідважніші вояки. «З нами йшли в наступ українські добровольці. Це, мабуть, найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії», - йшлося в німецькому повідомленні з фронту до командування Південної Армії. Півтора року знадобилося стрільцям та австрійському командуванню, щоб офіційно оформити українських добровольців як окрему бойову одиницю – полк УСС.

 Для сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, вшанування героїзму та посиленню суспільної уваги до учасників добровольчих формувань   пропонуємо вашій увазі електронну книжкову виставку «За покликом серця». Наш з вами обов’язок пам’ятати про їхній подвиг, нашу історію, тих хто не побоявся взяти в руки зброю і піти боронити рідну землю, та всіх, хто протягом вже кількох сотень років завжди, коли виникає загроза для нашої України, сміливо йде в бій за її цілісність та незалежність!

Вічна пам’ять полеглим і слава тим, хто продовжує боротьбу!

Добровольці. Доба героїв / Андрій Котлярчук ; голов. ред. Ніна Прибєга ; дизайн Андрій Прибєга ; пер. на англ. Лесь ГерасимчукЮлія Сірош. – Київ : Мистецтво, 2019. – 317 с.

Нескорені війною : кн. присвячується Героям України, військовослужбовцям, учасникам бойових дій, добровольцям та волонтерам / Валентина Володимирівна ШевченкоОлена Леонідівна Аршинова. – Ізмаїл : Ізмаїльська міська друкарня, 2020. – 191 с



Woman of War : [cont. 31 stories] / Anna Shyla ; transl. by Olga ZagorodniaAnna Krapivnyk ; Illustrated by Vidana Blonska ; худож.-оформ. Valentyna Karasyk. – 3 ed, suppl. – Kharkiv : Folio, 2019. – 402 p.


Любов на лінії вогню / Васіліса Миколаївна Трофимович ; худож. оформл. В. М. Карасик. – Харків : Фоліо, 2016. – 153 с.




вівторок, 12 березня 2024 р.

Весна постукала віршами

  У рамках Всесвітнього дня письменника та напередодні Міжнародного жіночого дня в історичному музеї Кам`янського державного історико-культурного заповідника відбулася творча зустріч кам’янчан з українською поетесою зі Сміли Тетяною Шугар-Благодарною у якій взяли участь шкільні бібліотекарі. Ця передсвяткова зустріч стала для нашого міста відкриттям нового поетичного слова.

Залюблена у життя, сонцедайна і промениста, пані Тетяна подарувала українському читачеві вже десять своїх збірок, серед яких: «Друге дихання»(2013р.), «Рядки щасливого безсоння»(2014р.), «Я прагну бути»(2015р.), «За кульбабами сонце сходить»(2017р.) «Чебрецева елегія»(2018р), «Каліграфія душі»(2019р.).
Щиросердні й задушевні, правдомовні та бурхливі, емоційні, чуттєві і пристрасні вірші поетеси, як барвінок, стелили доріжку від серця авторки до серця кожного слухача.
Була і війна в поетичному слові Тетяни Шугар-Благодарної. Бо обійти горе українське неможливо, тому що мироточать із серця кожного митця слова люті і несамовитості. В цей день разом з присутніми у залі кам`янчанами поезію української поетеси незримо слухали і наші земляки-воїни,що віддали війні найдорожче - своє життя, молоде і не прожите. В пам`ять про них звучали переливи української народної пісні у виконанні Таміли Чупак, теж поетеси, письменниці і композитора.
Прекрасним сувеніром від благодійної організації «Благодійний фонд «МХП - Громаді» під час літературного свята для шановної гості та кам`янчан стала унікальна збірка «Молитва: Поезія, Щоденник, Рукописи» відомого українського поета-шестидесятника Василя Симоненка, життя і творчість якого були і залишаються символом духу українського народу. А музичний подарунок з золотого фонду Кам`янки - пісня «Вечори над Тясмином»- від наших незабутніх земляків поета Данила Кононенка та композитора Валерія Волкова
у виконанні Наталії Гончаренко та Алла Єфремцевої став фінальним
акордом літературного дійства, яке подарувала кам`янчанам українська поетеса зі Сміли Тетяна Шугар- Благодарна.




понеділок, 11 березня 2024 р.

Тема тижня поезії "дім".

 

У такі непрості часи для нашої держави важливо виховувати у дітей почуття любові до рідної країни, гордості за свою національну приналежність, навчати їх української мови. З цими завданнями допоможуть впоратися поетичні твори відомих українських письменників та поетів. Вони знайомлять дітей з історією, культурою нашої держави, красою її природи і традиціями нашого народу. Крім того, за словами літературного критика Євгенія Стасіневича, завдяки ритмічності віршів читання поезій заспокоює і допомагає долати тривожність. 


                                                                                                                                                Тож пропонуємо вашій увазі добірку віршів 

                      про Україну, рідний дім

Цінуйте рідний дім і те, що маєте, -
Душа і тіло спокій тут знайде,
Бо більш ніде ви щастя не пізнаєте,
Ніде у світі вам так добре не буде!
Цінуйте затишок гнізда родинного,
Бо це основа всього вашого буття!
Ви зрозумієте в ході, життя свого невпинного,
Що тільки вдома чистий ритм серцебиття.

Цінуйте рідний край, де народилися,
Найближчих, найрідніших вам людей!
На чужині ви не живете, ви прижилися,
Там серце завжди проситься додому із грудей...
© Людмила Степанишена
                  ***
Це щастя – мати дім, куди вертатись,
Куди хотіти ввечері іти.
Дім, який хочеться прикрасити до свята
Ікони ставити.
Молитися святим.
Це неймовірна радість –
Мати стіни.
Які надійні та не зрадять,
Бо свої.
По вартості вони насправді є безцінні.
Хоч без ремонту.
І пишнот.
Але – живі.
Бо знають правду,
Навіть пошепки почуту.
Бо заласкавлюють
І гріють в холоди.
У фотографіях допомагають не забути.
І хочеться вертатися туди…
Додому.
В простір згадок і емоцій.
Годин мовчання
І невпинних днів розмов.
То щастя мати дім,
Який крізь роки
Примножує любов.
                  ***

Тетяна Лесьєва-Лесь

Милі спогади

Хата українська - радості квітник.
Спогад той дитячий із душі не зник.
Піч - святиня наша, хати обреріг,
Для діток ще й теплий, затишний нічліг.

Образи у хаті в рушниках висять,
В миснику рядками тарілки стоять...
Стіл посеред хати й лави круг стола,
Щоб збиралась дружно в свята вся рідня.

Випікала бабця золоті хліби,
Борщ смачний й пахучий, диво-деруни...
Пиріжки солодкі-дітям до смаку!
Бігали купатись влітку у ставку...

Пахло зілля в хаті, квіти на вікні...
Мило й гарно було, затишно мені.
Та дитинства казка ще і досі в снах,
Бабусина ласка в дорогих очах...

На подвір'ї мальви пишно так цвіли,
З споришу стежинки у садок вели...
Мов зелене море, розлігся город,
По дорозі пильній в церкву йшов народ...

За селом в долині пасли ми гусей,
Ігри різні були для сільських дітей:
У квача ганяли, в жмурки - залюбки,
А дівчатка плели барвисті вінки...

Сонячне дитинство - спогадів каскад,
Бабусина хата і вишневий сад...
Мила дивоказка, ніжна й чарівна,
Радості і щастя золота струна !

Тетяна Лесьєва-Лесь

Милі спогади

Хата українська - радості квітник.
Спогад той дитячий із душі не зник.
Піч - святиня наша, хати обреріг,
Для діток ще й теплий, затишний нічліг.

Образи у хаті в рушниках висять,
В миснику рядками тарілки стоять...
Стіл посеред хати й лави круг стола,
Щоб збиралась дружно в свята вся рідня.

Випікала бабця золоті хліби,
Борщ смачний й пахучий, диво-деруни...
Пиріжки солодкі-дітям до смаку!
Бігали купатись влітку у ставку...

Пахло зілля в хаті, квіти на вікні...
Мило й гарно було, затишно мені.
Та дитинства казка ще і досі в снах,
Бабусина ласка в дорогих очах...

На подвір'ї мальви пишно так цвіли,
З споришу стежинки у садок вели...
Мов зелене море, розлігся город,
По дорозі пильній в церкву йшов народ...

За селом в долині пасли ми гусей,
Ігри різні були для сільських дітей:
У квача ганяли, в жмурки - залюбки,
А дівчатка плели барвисті вінки...

Сонячне дитинство - спогадів каскад,
Бабусина хата і вишневий сад...
Мила дивоказка, ніжна й чарівна,

Радості і щастя золота струна ! Лесьєва-Лесь

Милі спогади

Хата українська - радості квітник.
Спогад той дитячий із душі не зник.
Піч - святиня наша, хати обреріг,
Для діток ще й теплий, затишний нічліг.

Образи у хаті в рушниках висять,
В миснику рядками тарілки стоять...
Стіл посеред хати й лави круг стола,
Щоб збиралась дружно в свята вся рідня.

Випікала бабця золоті хліби,
Борщ смачний й пахучий, диво-деруни...
Пиріжки солодкі-дітям до смаку!
Бігали купатись влітку у ставку...

Пахло зілля в хаті, квіти на вікні...
Мило й гарно було, затишно мені.
Та дитинства казка ще і досі в снах,
Бабусина ласка в дорогих очах...

На подвір'ї мальви пишно так цвіли,
З споришу стежинки у садок вели...
Мов зелене море, розлігся город,
По дорозі пильній в церкву йшов народ...

За селом в долині пасли ми гусей,
Ігри різні були для сільських дітей:
У квача ганяли, в жмурки - залюбки,
А дівчатка плели барвисті вінки...

Сонячне дитинство - спогадів каскад,
Бабусина хата і вишневий сад...
Мила дивоказка, ніжна й чарівна,

Радості і щастя золота струна !Share this...