1000 днів незламності України

 1000 днів, коли українці довели, що ми – нація незламних.

19 листопада ми згадаємо сумний день - 1000 днів від початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Це - 1000 днів стійкості, мужності та неймовірної єдності всього українського народу. 1000 днів, протягом яких кожен українець, незалежно від місця, віку чи професії, став частиною великої боротьби за свободу.

Цей день - нагадування про нашу силу, про нескореність і віру в перемогу. Разом, завдяки нашим захисникам і захисницям, підтримці волонтерів та кожного з нас, ми пройшли цей шлях і продовжуємо йти далі. Схиляємо голову перед тими, хто віддав своє життя, і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра!

Тисяча днів, сповнена болю, втрат, але й неймовірної сили духу.

Сьогодні ми вклоняємося пам’яті наших героїв, які віддали життя за свободу і дякуємо всім, хто бореться сьогодні за наше мирне завтра! . Кожен з нас – частина цієї боротьби. Разом ми здолаємо все!

Слава Україні!

Міжнародний день толерантності

   Щорічно 16 листопада уся планета святкує Міжнародний день терпимості (або толерантності) (International Day for Tolerance).

Міжнародний день терпимості (толерантності) в історії

Свято впровадила ЮНЕСКО у 1995 році на своїй Генеральній конференції; Міжнародний день терпимості закріплено в «Декларації принципів терпимості». У 1997 році ООН також вирішило святкувати цей день, посилаючись на власний Устав.1

Мета події

Міжнародний день толерантності є дуже важливим впровадженням, тому що, на жаль, в нашому світі зростає екстремізм (крайні погляди, методи дій) та ксенофобія (неприязнь до чужого). Свято закликає людей визнавати те, що всі ми різні, поважати особистість один одного – тільки так можна зберегти індивідуальність. Кожна людина може цінувати власні особливості так, щоб не відчувати ненависті до особливостей іншої людини.

14 листопада, 112 років тому на Київщині народився Андрій Малишко - український поет, перекладач (1912-1970).

  Його "Пісня про рушник" (Рідна мати моя) перекладена на 90 мов світу.

Андрія Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухів на Київщині. Андрій Самійлович походив з козацького роду. Андрій був наймолодшою, тобто одинадцятою дитиною в сім’ї. Звичайно, великій родині виживати у скрутні часи було нелегко, тому батько займався чоботарським ремеслом, а під час посухи їхав до Таврії на заробітки. Змалку мама хлопчика співала йому пісні по вечорах. І так йому той спів запав у душу, що малий Андрій вже тоді захотів пов'язати своє життя з творчістю.

Навчався Андрій у селі де народився, в трудовій школі (1920-1927 рр.). Проявляв себе як старанний учень та по закінченні вступив до медичного технікуму. Не дивлячись на те що навчання його не було напряму пов’язане з творчістю, Андрій мав до нього великий потяг, що і стало вирішальним при виборі вищого навчального закладу. Хлопець вступив до Київського інституту народної освіти (зараз Київський національний університет ім. Т. Шевченка) та обрав для себе літературний факультет.

За п’ять років, між 1935 – 1940 роками, Андрій Малишко сумлінно працював на ниві літератури, і як результат було опубліковано декілька його збірників, серед яких: «Батьківщина» написана у 1936 році, «Лірика» та «З життя книги» побачили світ у 1938 р., вже через рік було видано збірку «Народження синів», а також у 1940 р. «Березань» та інші. Паралельно поет працював над створенням поем «Трипілля», «Кармалюк», «Думка про козака Данила».

Андрій Самійлович Малишко – одна з найяскравіших зірок в українській літературі ХХ століття. Поет могутнього ліричного обдарування. Людина рідкісного душевного багатства, полум’яного темпераменту, шаленого темпу життя. Автор близько 50 поетичних збірок. Його ім’я давно вже вписане червоними літерами в історію української культури, а «Пісня про рушник», «Пісня про вчительку», «Моя стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інші поезії, покладені на музику, збагатили золотий фонд української пісні, уквітчали сучасну літературу й стали візитівкою українців у світі. Пісні на тексти Малишка композиторів Г. Майбороди, О. Білаша та ін. здобули всенародне визнання: «Київський вальс», «Пісня про вчительку», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя», «Моя стежина» та багато ін

13 листопада 2024 Всесвітній день доброти

 

Що це за день?

Всесвітній день доброти (World Kindness Day) – міжнародний день, який відзначається щорічно 13 листопада. День доброти – чудова можливість знайти час на хороші вчинки для людей та тварин. Добро врятує світ та з’єднає народи, тому що воно закладене в людській природі, саме тому робити гарні вчинки може кожен. Творити добро зовсім не важко, але в результаті люди наповняться співчуттям та добротою один до одного.

Як святкувати День доброти у школі?

Учні старшої школи можуть провести “Урок доброти” для молодших класів; у класі створити скриньку добрих побажань, плакати доброти або дерево добрих справ; флешмоб обніми друга; організувати виставку малюнків або театральну виставу, які будуть присвячені добрим справам.

Чому ми любимо цей день? 

Згідно з дослідженням японських і американських психологів, проведеним на базі університету Квансей Гакуїн і коледжу Кобе (Японія), прояв доброти й піклування – це не лише альтруїзм. Доведено, що люди, які роблять гарні справи, менше хворіють та краще себе почувають, а також живуть довше, ніж ті, хто постійно злиться та нервує. Крім цього, добрі люди легше переживають стресові ситуації, рідше страждають від низької самооцінки та комплексів, простіше знаходять спільну мову з іншими.

Дані твердження мають медичне підтвердження: коли людина чинить щось хороше для когось, у неї підвищується рівень лімфоцитів, краще працює серце, розширюються судини, а мозок виробляє велику кількість ендорфінів (гормони, які заспокоюють та нейтралізують стрес). Також, чуйність до інших викликає душевний підйом через вироблення серотоніну, який, в свою чергу, має позитивний вплив на настрій людини.

Важливо бути відкритою, приязною, щедрою, безкорисною та доброю людиною не лише під час свята, а взагалі у повсякденному житті. Справжня доброта – це коли ви робите хороші вчинки просто так і не чекаєте подяки та доброти у відповідь. Саме таке добро змінить світ на краще та посприяє тому, щоб на планеті запанувала щира любов людей один до одного.

Цитати знаменитих людей про книги і читання

 

 Щось давно ми вже не ділилися з  вами гарними цитатами про книги і читання 

 Для багатьох людей немає більш приємного заняття, ніж читання книжки . Чи належите до таких людей і ви? Якщо так, то сьогоднішня добірка цитат вам точно сподобається. Читайте, надихайтеся і приходьте до бібліотеки по книжки 

 

Закладки-мотиватори для читачів

 

 Книга нині переживає складний період. Під гаслами «Друге дихання старих книг» сучасні дизайнери пропонують, приміром, пробурювати старі книги свердлами, нанизувати їх на стрижень торшера і створювати таким чином нову оригінальну конструкцію для лампи. Також у моду входять предмети інтер’єру з подертих на сторінки, склеєних одна з одною, вимазаних гіпсом і фарбою книг. Ще з книжкових сторінок, за пропозицією стилістів, можна вирізати малюнки за трафаретом, а видертими з книги сторінками перетворювати скляну пляшку на оригінальну вазу, склеївши їх навколо бутлі у формі зірки або зігнувши півколом, посередині протягнувши дріт.

Таке цинічне руйнування ціннісних рядів дуже небезпечно для сучасних дітей, у яких ще тільки формується поняття норми.

Тому пропоную дарувати учням за цікаві відповіді на уроках закладки для книг на тему «Прав читача», які лаконічно проголосив сучасний французький письменник Д. Пеннак у своєму творі «Як роман». Так ненав’язливо виховується потреба в акуратному, бережливому ставленні до друкованих творів.

 

*

*

*

*

*

*

*

*

*

Читати ми не перестанемо!

Місячник шкільних бібліотек: "ЧИТАЮЧА ШКІЛЬНА РОДИНА – стратегічне завдання бібліотеки"

 З 1 по 31 жовтня 2024 року в Україні проводиться Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек під гаслом: «Читаюча шкільна родина – стратегічне завдання бібліотеки».

«Велика-бо користь від навчання книжного. Бо той, хто часто читає книги, той веде бесіду з Богом і наймудрішими мужами», – читаємо в «Повісті минулих літ».

Читання пронизує всі аспекти людського життя та є підґрунтям освітньої, пізнавальної, інформаційної й професійної діяльності. Стрімке зростання обсягу інформації, яку потрібно засвоїти, потребує підвищення темпу читання, якості та швидкості розуміння прочитаного й ухвалення рішень. Читання стає основою освіти і провідним умінням для самоосвіти упродовж усього життя. Існує думка, що підростаюче покоління втрачає інтерес до читання. Різні країни світу застосовують свої підходи до розв’язання цієї проблеми, але всі вони мають на меті одне – зробити читання привабливим для сучасної людини, показати його важливість для розвитку як окремої особистості, так і всього суспільства. Для формування звички та потреби в читанні як обов’язкового компонента життєвої стратегії громадян, поліпшення читацької грамотності й сприяння розвитку людського потенціалу в березні 2023 року Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію розвитку читання на період до 2032 року «Читання як життєва стратегія» та операційний план її реалізації на 2023–2025 роки. Фундаментом розвитку національної політики з підтримки читання є бібліотеки, зокрема шкільні. Пріоритетами в роботі шкільної бібліотеки є розвиток особистості, здатної самостійно і вільно мислити й діяти в умовах інформаційного суспільства; формування сучасного світогляду дітей; розвиток навичок самостійного пізнання, самоосвіти й самореалізації особистості; виховання покоління, здатного ефективно працювати й навчатися упродовж життя. Шкільна бібліотека є консолідуючим центром закладу освіти, навколо якого об’єднуються діти, вчителі й батьки, зацікавлені в активізації дитячого читання й поліпшенні його якості. Забезпечуючи вільний доступ до інформаційних і культурних джерел, шкільні бібліотекарі сприяють гуманізації суспільства та збільшують можливості самореалізації особистості. Вони переконані, що інвестиції, вкладені в дитинство, обов’язково повернуться суспільству сторицею. Цьогорічний Всеукраїнський місячник шкільних бібліотек сприятиме зростанню престижності читання як культурної цінності, використанню потужного виховного потенціалу української літератури, застосуванню сучасних підходів до формування навичок читання, обміну досвідом між бібліотекарями, залученню нових користувачів до бібліотек