Немає часу на поразку: вірші Ліни Костенко про сучасну війну

 Ліну Костенко називають «залізною леді» української поезії. «Немає часу на поразку» — написала колись вона у поемі «Берестечко». Ці рядки як ніколи актуальні зараз. Зібрали для вас найновіші вірші Ліни Василівни про сучасну війну. У них її стійкість, незворушна віра у перемогу та гордість за націю героїв. 

Коли на Київ летіли бомби, Ліна Костенко писала. Про це вона розповіла ЗМІ після отримання ​​ордена Почесного легіону від посла Франції в Україні. Зізналась, що у перший місяць важко писалося, але потім опанувала себе, і нових рядків почало з’являтись все більше.

Ще трохи, трохи — й зацвітуть морелі,

і облетять, як сон кореневищ.

Війна малює кров’ю акварелі.

Її палітра — попіл пожарищ.

Її пейзаж — руйновище кварталів.

Порожніх вулиць вицвіла пастель.

Хіба що десь крізь стогін з-під завалів

якийсь тюльпанчик раптом проросте.

Село Горенка Київської області після російської окупації. Весна 2022. Фото: Рубрика

 

 

Ця ніч була загрозлива і темна.

І так хотілось тиші і тепла!

А вибух був — як жовта хризантема,

що на пів неба раптом розцвіла.

Струснуло стіни і двигтіло довго ще.

Сирени вили, блискало на склі.

То що — тікати? Бігти в бомбосховище?

А не діждав би фюрер у кремлі!

Хай сам боїться — він уже вчорашній.

Посіють бомби — ненависть пожнуть.

Сирени виють. А мені не страшно.

Хто не тікав, того не доженуть.

Вернулись люди — а немає стін.

Пройшла орда, жорстока і запекла.

Регоче диявол.

І встає з руїн

Сивий Янгол українського пекла.

 

 

 

Всі маски вже впали  і всі королі уже голі.

І всі Златоусти усе вже сказали торік.

Виходимо з моря своєї гіркої недолі.

Заходимо в повінь усіх Вавилонських рік.

 

 

«І серце б’ється, як в огні…»: до 130-річчя від дня народження Максима Рильського

 

   19 березня минає 130 років від       дня народження українського   поета, перекладача і одного із     неокласиків – Максима   Тадейовича Рильського.           Саме його перу належать такі   поезії, як «Слово про рідну   матір», «Троянди і виноград»,   «Дощ (Благодатний,     довгожданний…), «Мова»,   «Яблука доспіли, яблука   червоні…» та ін.

Один з визначних митців України ХХ століття, академік АН УРСР Максим Тадейович Рильський, увійшов в історію української культури як поет, автор текстів до музичних творів, мовознавець, перекладач, громадський діяч, талановитий лібретист, літературний редактор музичних полотен, проповідник гуманістичних, загальнолюдських цінностей, що не втрачають свого вагомого значення і сьогодні.

 

За мир у всьому світі –  Це значить: за життя,  За руки працьовиті,  За матір і дитя! За мир у світі всьому –  Це значить: проти тих,  Хто в горі вселюдському  Прибутків жде нових.

                                                                                         (М. Т. Рильський «За мир»)

Цікаві факти про Максима Рильського

• Батьки назвали сина на честь українського героя — Максима Залізняка.

• Батько вчив Максима читати й писати українською, що було тоді нетиповим явищем, адже у школах викладали тільки російською. Саме батько навчив Максима любити рідну природу та книги.

• Першою книгою, яку прочитав хлопчик, став “Робінзон Крузо” Даніеля Дефо у перекладі Бориса Грінченка.

• Рильський почав писати рано, перший вірш було надруковано, коли йому було лише 12 років.

• Перша юнацька збірка Максима Рильського «На білих островах» вийшла у 15 років – 1910 р.

• Рильський чудово грав на фортепіано. Музики вчив його сам Микола Лисенко, батьків друг, у родині якого він довгий час жив. Максим Тадейович назвав композитора “сонцем української музики” й присвятив йому кілька віршів.

• Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім — у приватній гімназії в Києві. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова. 

• Після приватної гімназії Рильський у 1915-1918 роках навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім — на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. 

• У 1920-х роках Рильський належав до мистецького угруповання «неокласиків», переслідуваного офіційною критикою за декадентство, відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя.

 

«Пісня тисячі голосів»

 

Український інститут книги вже вдруге організовуватиме Національний тиждень читання поезії 2025,  який відбудеться з 17 по 23 березня. Цьогорічна тема — «Пісня тисячі голосів», а гаслом стали слова Сергія Жадана: «З чого все почалося? Вона заговорила про мужність і зброю. В неї навіть не голос – в неї багатоголосся».

Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати досвід і знайти відгук. Тиждень поезії покликаний підкреслити, що література дозволяє нам сприймати суспільство цілісно, не стираючи унікальність кожного досвіду. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння.

Цей тиждень — нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці. 

Детальна програма подій буде анонсована на офіційному сайті Українського інституту книги. Щиро сподіваємось на вашу активну підтримку та залученість до заходів Національного тижня поезії!

У межах тижня поезії реалізують проєкт «Мистецтво пам’яті» про креативні практики пам’ятування. Він передбачає:

• створення відеопроєкту «Ритми пам’яті» на поезії загиблих поетів;
• радіопроєкт з озвучення фраґментів віршів загиблих авторів професійними акторами та поетами;
• проведення офлайн-заходу з презентацією відеопроєкту та пам’ятки з креативних практик пам’ятування, що допоможе кожному зрозуміти свою роль у системі збереження пам’яті, переоцінити підходи до літератури і долучитись до збереження пам’яті про загиблих. Також відбудеться серія офлайн-заходів «Поезія у часи війни: Вечір віршів до Тижня поезії» — поетичні читання у 5 регіонах України. Гештег тижня читання — #ТижденьПоезії2025.
• 
  
                     «Поезія — це спосіб почути одне одного. Це можливість зафіксувати досвід і знайти відгук. Тиждень поезії покликаний підкреслити, що література дозволяє нам сприймати суспільство цілісно, не стираючи унікальність кожного досвіду. Вірші стають способом знайти слова для пережитого, відчути підтримку і взаєморозуміння. Цей тиждень — нагода вслухатися у багатоголосся української поезії, де кожен знайде слова, що відгукнуться в його серці», — зазначають в УІК. 

• У коментарі Читомо начальниця відділу зв’язків з громадськістю УІК Тетяна Петренко розповіла, що головна ідея цього, як і попередніх тижнів читання, — об’єднання всієї України навколо книжок.

   Тетяна Петренко також повідомила, що до акції Український інститут книги приурочив новий каталог поезії. Він поділений на 4 тематичні розділи:

  • «Поезія (з) війни», де зібрані збірки поетів і поеток, які захищають чи захищали Україну від російських окупантів у ЗСУ;
  • «Сучасна українська поезія» – книжки поезій сучасних авторів і авторок;
  • «Класика» – перевидані чи вперше видані поезії авторів минулих сторіч;
  • «Поетичні антології» – видання авторства кількох авторів, поезії яких об’єднані тематикою, жанром чи періодом.

  •  Шкільна бібліотека запрошує долучитися до свята та тижня читання поезії.

     Хто може взяти участь? Кожен охочий

    Коли починаємо? 17 березня

    Як довго триватиме? До 23 березня

    Що треба робити? Записати на відео вірш (свій чи улюбленого автора), поширити його в фейсбуці з додаванням тегів #ТижденьПоезії2025, #watchUaPoetry, #ПОШУК і відмітити сторінку Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю.

    #ТижденьПоезії2025, #watchUaPoetry, #ПОШУК

“Або щось добре, або велике ледащо”. Факти про Тараса Шевченка, що не розповідають у школі

 

Фрази “Геній української літератури” чи “Кобзар”, якими називають Тараса Шевченка, дратують учнів. Це – кліше, які не до кінця охоплюють цю постать. Натомість, про Шевченка можна говорити як про “селф-мейд-мен” або “людину, яка зробила себе сама”.

“Ми маємо вигадати, як “продавати” образ Шевченка, говорити про нього як про живу людину. Це не так важко зробити, бо Шевченко є в усіх сегментах нашої культури: від думок про те, що він – ікона і пророк до мемів у соціальних мережах. Треба тільки зрозуміти, які сенси вчитель хоче донести дітям – і пристосувати факти з життя Тараса”, – впевнений завідувач Літературно-меморіального будинку-музею Тараса Шевченка й кандидат історичних наук Мирон Гордійчук.

Він розповів “Новій українській школі” 42 факти про життя Тарас Шевченка – зокрема, про те, що перший підробіток Тараса – відспівувати небіжчиків, що Шевченко був не з бідної сім’ї і душею компанії, що йому не таланило з коханням, за його викуп віддали понад 40 тисяч доларів за теперішнім курсом, і йому стоїть найбільше пам’ятників у світі не через те, що його всі знають.

ПРО ДИТИНСТВО, ГРОШІ Й ЖАГУ ДО ЗНАНЬ

1. Тараса Шевченко назвали Тарасом через близькість до іменин. 25 лютого, коли він народився, за юліанським календарем було свято Святого Тарасія.                                                                                                                       Він виріс в селі Керелівка, а не Кирилівка, як пишуть у всіх підручниках. Назва села походить від сільськогосподарського інструменту “керели”, схожого на граблі.                                                                                                                             Може скластися враження, що всі селяни були нещасними й і що сім’я Тараса була злиденною. Це не так. Тарас народився в кріпацькій, але не дуже бідній сім’ї, і належав Василю Енгельгардту з народження. До слова, Василь був племінником Григорія Потьомкіна. От в Одесі є Потьомкінські сходи. Зі свого боку, Потьомкін був фаворитом і коханцем імператриці Катерини ІІ.         Мама Тараса була вільною селянкою, яка одружилася з кріпаком. Один із дідів за матір’ю, Яким Бойко, мав кузню й пасіку. А батько чумакував. Переповідаючи Богдана Тихолоза (кандидата філологічних наук, – ред.), батько був далекобійником на теперішній манір, мав копійку. Також батько стельмахував. За Тихолозом – мав своє СТО. Гроші в сім’ї були. Можливо, у них навіть була слуга на господарстві, але це здогадки.        Дід Іван, який був ймовірним свідком Коліївщини, і батько Григорій були грамотними й “щонеділі читали Мінею”. У Тараса були 5 рідних братів і сестер, шоста дитина померла. Так-от, з усіх навчився читати й писати тільки він. Батько вирішив інвестувати в нього, бо бачив, що Тарас дуже вирізняється з-поміж інших.                                                                                                                Батько Тараса бачив, що Тарас не придатний для хатнього й сільського господарства. У його усному заповіті були такі слова: “Синові моєму Тарасу з мого хазяйства нічого не потрібно. З нього буде або щось дуже добре, або велике ледащо”. Саме тому Тарас був єдиним, кого у 8 років віддали до дяківської школи. Якби в сім’ї були тотальні злидні, то коштів на дяківську школу точно не було б.                                                                 Одного разу Тарас потрапив на навчання до дяка, який зловживав алкоголем, відшмагав п’яного дяка, який спав, і втік від нього                                 У дяківській школі був такий старший учень, щось схоже на старосту, якого називали “консул”. Він мав допомагати педагогам бити різками інших дітей за непослух. Тарас посідав таку позицію.
2. Історія життя Шевченка – це історія успіху кріпака. Він – “селф-мейд-мен” або людина, яка зробила себе сама. Як-от, є феномен “бразильських хлопчиків”: коли єдиний спосіб для хлопців із бразильских нетрів вибитися з бідності – стати футболістами.

А для Шевченка єдиний спосіб вибитися в краще життя – стати художником-богомазом. Це – той, хто малює ікони. У 12–15 років він був готовий ходити селами 15–20 км, шукаючи собі наставника. Це – історія про шалену жагу до знань.

10. Перші гроші Тарас заробив, допомагаючи відспівувати небіжчиків. Він був помічником священника.
11. Після смерті батька й матері все справді було сумно, але він не страждав усе життя, як про це пишуть. Коли Тараса викупили з кріпацтва, він виконував портрети на замовлення. Повернувшись в Україну, він малював дуже багатих і заможних людей за солідні гонорари.

Як подолати дитячу тривожність? Ці книжки допоможуть.

 

Відчуття тривоги є здоровою реакцією людини на стрес. Час до часу відчувати тривогу дітям навіть корисно – це своєрідне «тренування» для недосвідченої психіки, що допомагає виробити стійкість до стресу, зазначають психологи. Проте якщо відчувати тривогу постійно, наприклад, у ситуації війни, тривалої розлуки з рідними й утрати дому, може розвинутися захворювання – тривожний розлад. Дослідження показують, що читання є одним із дієвих інструментів зменшення рівня стрес. Читаючи, дитина відволікається, розслабляється, почувається комфортно. 

Книжки не тільки розвантажують психіку і підіймають настрій, але й допомагають у розв’язанні проблем. Наприклад, вони забезпечують юних читачів поняттєвим «словником» для усвідомлення та проговорення того, що їх непокоїть. Книжки також показують позитивні моделі поведінки в тих чи тих ситуаціях, мотивують і надихають.                                                                                   Книжки відволікають

Ескапістська місія книжки напрочуд важлива. Книжка допомагає читачеві на якийсь час «утекти» зі своєї реальності, зосередившись на долі героїв. Так психіка в ситуації стресу «виграє» час на розпруження і відновлення.

 

Які книжки обирати для дитини, щоб вона могла зануритися у вигаданий світ з головою? Це можуть бути які завгодно історії: комікси про супергероїв, казки, фантастичні пригоди на інших планетах, містичні детективи, шкільні повісті про звичайних дітей, книжки про тварин чи історичні романи тощо. Правило одне – це має бути жанр, який дитині подобається найбільше. Дуже добре підходять серії книжок із продовженнями.

Добрим прикладом є серія «Пригоди Петсона і Фіндуса» Свена Нордквіста. Дідусь та його кіт живуть мирним сільським життям, але воно сповнене пригод. Вони ставлять намет, рятують курей від лиса, святкують день народження чи Різдво. Книжка вабить дуже комфортною, доброзичливою і дотепною атмосферою, в яку діти дошкільного і молодшого шкільного віку поринають із головою.

 

Інші «комфортні» книжки та серії:

 

• Джилл Барклем. Ожиновий живопліт (серія);
• Руне Белсвік. Булькало;
• Меґан МакДоналд. Серія про Джуді Муді;
• Сашко Дерманський. Чудове Чудовисько у 3 т.;
• Ервін Мозер. Мануель і Діді;
• Янош. Ах, ця чудова Панама!;
• Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюківки;
• Роб Скоттон. Кіт, на ім’я Сплет (серія);
• Олександра Орлова. Ключ до всіх дверей;
• Галина Кирпа. Наймоїша мама;
• Галина Ткачук. Дуб трьох лісовиків.

Розвивають емоційний інтелект

Переживання за долю героїв допомагає дітям розвинути емпатію та емоційний інтелект. Їм буде легше розуміти чужі та власні емоції та керувати ними.

 

Обирайте книжки з харизматичними протагоністами, з якими дитині буде приємно себе ототожнювати під час читання. Звісно ж, це мають бути складні, багатогранні персонажі.

Добрий приклад такої книжки – вже давно класична «Нескінченна історія» Міхаеля Енде (вона цікава нам ще й тому, що буквально унаочнює, як саме працює механізм ототожнення дитини-читача з персонажем). Головний герой Бастіян – жертва булінгу. Утікаючи від хуліганів, він потрапляє в книжкову крамницю, звідки краде книжку «Нескінченна історія».

 Нескінченна історія» розповідає про фантастичну країну та хлопчика-героя Атрею, який має врятувати царівну, а потім – і весь фантастичний світ. Читач книжки Енде ототожнює себе з Бастіяном, який своєю чергою ототожнює себе з Атрею. Усіх трьох поглинає вир пригод, в якому межі між реальністю та вигадкою поступово зникають.

 

Інші книжки, в яких ми переживаємо за героїв усім серцем:

 

• Володимир Рутківський. Джури (серія)
• Ніл Ґейман. Кораліна
• Корнелія Функе. Чорнильне серце (серія)
• Ерін Гантер. Коти-вояки (серія)
• Френсіс Бернетт. Таємний сад
• Оксана Лущевська. Сем, без проблем
• Сара Пенніпакер. Пакс
• Катерина Міхаліцина. Томо та його кит
• Грася Олійко. Історія, яку розповіла Жука
• Марія Парр. Вафельне серце
• Р.Дж.Паласіо. Диво

Книжки розслабляють

Читання – це заспокійливе заняття, особливо перед сном. За даними досліджень, воно має швидшу дію, ніж інші методи релаксації. Психологи радять зробити читання в ліжечку щовечірнім сімейним ритуалом. Повторювані ритуали важливі для маленьких дітей, оскільки дають відчуття стабільності. Крім того, спільний час за книжкою зближує, допомагає будувати довірливі стосунки, дає малюкам необхідну емоційну підтримку.

Для найменших обирайте для читання в ліжечку книжки-засинайки або кумулятивні казки – тобто казки з повторюваними елементами, такі як «Ріпка» чи «Рукавичка». Трохи старшим дітям добре підійдуть короткі оповідання або повісті з короткими розділами, щоб одну історію чи один розділ можна було прочитати за раз без переривання. 

 

Приклади книжок для засинання:

 

• Оксана Була. Ведмідь не хоче спати;
• Ютта Лангройтер. Так сильно люблю тільки тебе (серія);
• Карл-Йоган Форссен Ерлін. Кролик, який хотів заснути;
• Рус Лаґеркранц. Моє щасливе життя (серія);
• Шеррі Даскі Рінкер. Спи міцно, моє будівництво (серія);
• Наталка Малетич. Привид, який не міг заснути;
• 100 казок (у 3 томах);
• Галина Вдовиченко. Засинай. Прокидайся.

Стратегії подолання

Книжки розширюють наші горизонти, описуючи інші досвіди. Та водночас, розповідаючи про знайомі нам переживання, вони можуть допомогти поглянути на ситуацію свіжим поглядом, усвідомити якусь проблему чи відкрити її нові аспекти, а також стати на шлях до її подолання.

 

Останнє надзвичайно важливо саме для дітей, які через брак досвіду не завжди вміють усвідомлювати внутрішній дискомфорт, аналізувати власні емоції та страхи й вербалізувати їх. Коли герої дитячих книжок постають перед труднощами та долають їх, їхній приклад допомагає юним читачам: 1) усвідомити, що проблему можна подолати; 2) розвивати стратегії подолання; 3) виробляти стійкість. Про ці аспекти зазначав іще психіатр Бруно Бетельгейм, який застосовував казкотерапію в роботі з психічно травмованими дітьми.

 Німецький психотерапевт Удо Бер, який мав досвід терапевтичної роботи з дітьми із Сирії, зазначає, що цим малюкам, які пережили війну, були цікаві насамперед героїчні історії, в яких протагоніст (наприклад, зайчик) долає або проганяє ворога (хитрого лиса абощо). 

 Прикладом такої української книжки може бути «Півник» Зоряни Живки. Книжка яскраво апелює й до співчуття, розповідаючи про добру жінку, яка вирішила дбати про хворе курчатко. З курчатка виріс величний півень і віддячив жінці та її народові. Коли на країну напали вороги, півник обернувся на могутнього лицаря, який урятував людей. 

«Муркиця загубилася» Ольги Купріян — історія про евакуацію потягом з Києва мам із дітьми. Яся з мамою і кицею Муркицею рятуються від війни. Вони евакуюються в Польщу і зрештою дістаються Варшави. Читач цієї книжки-картинки переживає справжню авантюрну пригоду. Ясі з мамою та новими друзями доведеться дослідити всі вагони потяга в пошуках киці, пережити чимало пригод і усвідомлень та зрештою порятувати чотирилапу біженку. Попри те, що розповідає про біженство, книжка створює дуже теплу, комфортну й доброзичливу атмосферу, акцентуючи на головних цінностях, таких як любов, взаємопідтримка, турбота, дружба. Відтак дитина-читач зі схожим досвідом може відрефлексувати його для себе в оптимістичному ключі. 

 

Інші книжки про подолання:

 

• Елена Фавіллі, Франческа Кавалло. Казки на ніч для дівчат-бунтарок;
• Григорій Фалькович. Руді і Чумацький Шлях;
• Світлана Тараторіна. Оця Марія звірів малювала;
• Володимир Чернишенко. Битва за місто;
• Таня Стус. Таємні історії маленьких і великих перемог;
• Олена Захарченко. Метро до Темного Міста;
• Олександр Гаврош. Неймовірні пригоди Івана Сили;
• Володимир Аренєв. Заклятий меч;
• Іван Андрусяк. Жерар-партизан;
• Настя Мельниченко. Крапочка і Латочка;
• Оксана Лущевська. Це тиха ніч, мій астронавте;
• Дивовижні особистості, які змінили ХХ століття. 20 дивовижних дівчат, які змінили ХХ століття. 20 дивовижних хлопців, які змінили ХХ століття.

3 березня: Цей день в Україні та світі – Всесвітній день письменника

 

03 березня є особливим днем для тих, хто віддав своє життя слову, хто розповідає нам історії, творить світи і розвиває культуру через письменність. Цей день відзначається як Всесвітній день письменника і є символом визнання заслуг авторів, поетів та журналістів у розвитку суспільства. У світі чимало цікавих книжок, які відкривають перед нами великий світ, надихають нас, захоплюють та роблять наш життя цікавішим. І кожну з цих книжок створив письменник — людина, для якої розповідь історій є сенсом життя. Що ми знаємо про Всесвітній день письменника? Як виникло це свято, які його відзначати? Про це читайте у нашій статті.

 Основою створення цього свята стала потреба вшановувати письменників, які відіграють ключову роль у формуванні світогляду, культурних цінностей та національної свідомості. Саме 3 березня усі автори мають можливість зібратись для презентації творчих напрацювань, обговорення літературних новинок та нагородження найкращих за письменницьку діяльність.

Вітаємо всіх письменників з професійним святом! Бажаємо невичерпного джерела натхнення та легкого слова. Нехай ваші книги змінюють світ на краще. Нехай ваші історії захоплюють, персонажі оживають, а світи, які ви створюєте, стають реальністю для читачів. Бажаємо творчих успіхів та визнання вашого таланту!

Літературні досягнення та внесок письменників у суспільство
Література завжди була важливою у формуванні суспільства. У своїх творах письменники не просто розповідають про реальність, але й створюють нові світи, пробуджують уяву, спонукають до думок і роздумів. Вони часто стають голосом громадської думки та народних рухів.

Історія літератури тісно пов'язана з найважливішими історичними подіями й процесами, що відбуваються у суспільстві. Письменники писали свої твори у складні часи, під час війн, революцій, періодів глобальних соціальних змін. Саме з літературних творів перед нами досить чітко постають тогочасні образи героїв, які змінювали історію, жили в тих умовах, розвивалися. Саме в літературних творах висловлені погляди авторів на соціальні проблеми. Саме своїми творами письменники боролися за права людини та свободу слова.

Література — основне джерело збереження національної пам’яті та ідентичності народу. Письменники стають своєрідними архіваріусами духовної культури й національної історії. Вони показують нам, як змінювалося наше життя, і допомагають зрозуміти наші корені та культурні традиції.

Через книжки ми отримуємо знання, розвиваємо свій розум і фантазію, вчимося розуміти й співчувати іншим людям. Література створює можливість для людей з різних країн та культур зрозуміти одне одного, проявити терпимість та повагу.

Тому, Всесвітній день письменника є не лише святом для вшанування письменників, але й нагадує нам про важливість літератури та її внеску у наш світ.

День народження Лесі Українки

 

25 лютого народилася відома поетка, драматургиня, перекладачка і громадська діячка Лариса Косач, що увійшла в історію української і європейської літератури під іменем Леся Українка.

Леся Українка разом з Оленою Пчілкою, Наталею Кобринською, Ольгою Кобилянською та іншими письменницями мала величезний вплив на розвиток феміністичної течії в українській літературі

.Її жіночі образи – вільні у своєму виборі, самодостатні, горді і незалежні, що для того часу було абсолютним викликом, особливо на теренах Російської імперії.

Підтримувала емансипацію та жіночі рухи, які виступали за більші можливості для жіночої самореалізації Леся не лише писала власні твори, але й активно займалася перекладами, адаптуючи європейську класику до українського читача.

Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною.

Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».

Максим Тадейович Рильський увесь її життєвий шлях окреслив одним словом – БОРОТЬБА.

Голос Лесі Українки відбився поза межами України у творах, що перекладені багатьма мовами.