Сьогодні День народження Всеволода Нестайка

 

30 січня - день народження Всеволода Зіновійовича Нестайка - «Сонячного Письменника» усіх дітлахів багатьох поколінь України.

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу. За його творами знімалисяфільми, що завоювали міжнародні нагороди. Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. А в 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена, як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Більше про життя і творчість письменника ви можете дізнатися завітавши до бібліотеки.

Сьогодні минає 95 років від дня народження Всеволода Нестайка (30.01.1930 - 16.08.2014) — беззаперечного класика сучасної української дитячої літератури! Він написав понад 30 книжок, якими зачитуються мільйони дітей від 2 до 102. «Торе­а­дори з Васюківки» — перший український дитячий бестселер. Важко знайти в нашій літе­ра­турі щось веселіше й читабельніше, ніж ця неперевершена книжка Всеволода Нестайка. У 2004 «Тореадори» вийшли в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі» в новій авторській редакції з надзвичайно веселими епізодами, а у 2023 році — в ілюстрованому виданні з неймовірними ілюстраціями Ростислава Попського.

«У ДИТИНСТВІ Я БУВ РУДЕНЬКИЙ, ХУДЕНЬКИЙ І МАЛЕНЬКИЙ — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як і я, шпінгалета, я прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго простоював під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.

⠀

Швидше вирости я хотів ще й тому, що дитинство моє, на жаль, було не дуже безхмарним і щасливим. Тато мій, колишній «січовий стрілець», 1933 року був заарештований і загинув. З трьох рочків пізнав я, що таке доля безбатченка, де чи не єдиною втіхою були книжки.

⠀

А коли мені було всього одинадцять, почалася війна. Дитинство моє урвалося, я одразу став дорослим. Бо лишився в окупованому фашистами Києві, і ті два роки згадувати не люблю — стільки там було страшного й недитячого.

⠀

А КОЛИ Я СТАВ ПО-СПРАВЖНЬОМУ ДОРОСЛИМ, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше. Написав я чимало книжок. Але чи не з найбільшою насолодою я писав про пригоди Яви і Павлуші. Все почалося сорок років тому з двох оповідань «Пригода в кукурудзі» і «Тореадори з Васюківки», що були надруковані 1963 року. Хлопці виявилися такими меткими й непосидючими, що примусили мене одразу ж написати повість «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964). А тоді повість «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966). І нарешті — повість «Таємниця трьох невідомих» (1970), що й склали роман-трилогію, який перед вами.

⠀

МИНУВ ЧАС. Відбулися знаменні історичні події. Україна стала незалежною... І я вирішив повернутися до «Тореадорів». Аж ніяк не відмовляючись від попереднього тексту книжки, яка розійшлася по світу сотнями тисяч примірників, друкувалася й друкується в хрестоматіях, шкільних та студентських підручниках, я вирішив зробити нову авторську редакцію “Тореадорів з Васюківки”, позбавивши книжку деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З’явилися й нові епізоди. Допоміг мені в роботі прекрасний поет і талановитий редактор Іван Малкович. Щиро дякую йому за це.

⠀

А вам, дорогі мої читачі, хочу сказати — не поспішайте, як я колись, швидше виростати. Бо дитячі роки неповторні. І якщо Ява й Павлуша допоможуть вам на якісь хвилини гостріше відчути радість веселого, щедрого на пригоди й витівки дитинства, я буду щасливий».

⠀

Всеволод Нестайко

А ця чудова добірка книжок для всіх шанувальників творчості улюбленого письменника.

Тож читаємо і перечитуємо улюблені з дитинства твори Всеволода Зіновійовича Нестайка усією родиною!

 

День пам’яті Героїв Крут

 

Бій під Крутами був одним із епізодів першої російсько-української війни, яка почалася в грудні 1917 року і закінчилася в березні 1918-го. Кажучи сучасними словами — гібридної війни, яку Росія розпочала проти Української народної республіки.

Бій під Кру́тами — битва, що відбулася 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції Кру́ти, за 130 кілометрів від Києва.

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним (за іншими джерелами 6-тисячним) підрозділом совєтсько-россійської "красной ґвардіі" під командуванням "есера" міхаіла муравйова та загоном із козаків «Вільного козацтва» і київських курсантів, що загалом нараховував близько чотирьох сотень вояків.

У бою під Крутами оборонці Української Державності призупинили наступ противника і здійснили організований відступ, руйнуючи за собою колії і мости. Совєтсько-россійські загарбники втратили боєздатність на чотири дні. Поновити наступ на Київ "красной ґвардіі" муравйова прийшлося не залізничним шляхом, як задумувалося, а на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі.

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський Мир, який врятував молоду українську Державність.

                   Тичина Павло - Пам’яті тридцяти (1918)

 

На Аскольдовій Могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних молодих...


На Аскольдовій Могилі
Український цвіт —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.


На кого посміла знятись
Зрадника рука?
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка...


На кого завзявся Каїн
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.


Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.

ПОЕЗІЯ СЕРЦЯ: РОЗМОВА З СУЧАСНОЮ ПОЕТЕСОЮ

 23 січня в Кам'янський ЗЗСО №2 на зустріч з учнями 9-Б та 10-А класів завітали Таміла Петрівна Чупак, заступник директора заповідника з наукової роботи та Ольга Деркачова, лауреатка Всеукраїнської премії імені Данила Кононенка, поетеса, прозаїк, доктор філологічних наук, викладач Прикарпатського національного університету імені В.Стефаника.

Захоплююча розповідь пані Ольги про перші проби пера, про "покарання" за сміливий вірш у шкільній стіннівці, про досвід співпраці з книговидавцями, яскраві життєві історії, щирі відповіді на запитання старшокласників - все це створило незабутню теплу атмосферу. Присутні дякували гостям за можливість зануритися в чарівний світ поетичного слова та унікальну нагоду познайомитися з сучасною письменницею.

Поезія О. Деркачової - це ніжний дотик до найсокровеннішого, це яскраві фарби для сірих буднів. Спілкування з майстринею слова - це справжнє свято поезії, натхнення, творчості. Бажаємо пані Ользі: нехай муза дарує нові ідеї, книги знаходять відгук в серцях читачів! Творчих злетів!

Книги для саморозвитку — підбірка книжок для самовдосконення

 

Саморозвиток — це багатогранний процес, який передбачає розвиток мислення, опанування емоцій, роботу над власною мотивацією та продуктивністю, а також набуття соціальних та фінансових навичок. Книги для саморозвитку — це один із кращих способів пізнання та розкриття себе як особистості. Така література насамперед розширює світогляд, адже ви буквально пірнаєте з головою у думки та життєвий досвід іншої людини. Звісно, мотиваційні книги не слід сприймати як ключ до вирішення всіх проблем, так само як антидепресанти не слід сприймати як таблетки вічного щастя. Але при грамотному підході до двох вищезгаданих речей — ви зможете перетворити їх у потужну силу для покращення свого фізичного та психологічного стану.

 Пропонуємо вашій увазі добірку кращих книг для саморозвитку українською, які варто прочитати кожному.

Коли мова заходить про книги, які варто прочитати для саморозвитку, то «7 звичок надзвичайно ефективних людей» — це перше, що спадає на думку. І не дивно, адже ця книга, написана у 1989 році, стала однією з перших в цій ніші, і саме її вважають першоджерелом для багатьох інших мотиваційних праць. У ній Кові виклав основоположні принципи, що допомагають знайти шлях до себе і змінити життя на краще. Як це працює? Все просто: розвивайте згадані в книзі звички і ви неодмінно досягнете поставлених цілей. Перевірено мільйонами людей в усьому світі.

 Усе, що ми маємо в житті, залежить від наших думок. Хвороби, нещастя чи, навпаки, успіх та везіння проєктуються у наших головах, а вже потім стають реальністю. А щастя — це не кінцева ціль життя, це і є життєвий шлях. Саме ці тези лежать в основі книги «Дизайн мислення». Вона ніби своєрідна інструкція, що пояснює, як впливають на нас наші думки та як їх контролювати.

 За 11 років навчання в школі нас так і не навчили головного — ефективно навчатися. 95% студентів та учнів не вміють правильно фіксувати в пам’яті та відтворювати інформацію, фільтрувати дані і виділяти основне, а головне — ефективно розподіляти час. Авторка зібрала всі проблеми сучасної системи освіти і розповіла, як учням та студентам подолати їх. Книга також містить у собі практичну частину: основні техніки для покращення пам’яті та планування навчання.

 Це видання — захоплива мандрівка до країни успішних та щасливих людей. Авторка підготує вас до подорожі, допоможе спакувати валізи з вашими цілями і планами, а також розповість, як не здатися при перших труднощах на шляху до омріяного життя. Головна ідея книги в тому, що якщо вам щось не вдається, то, швидше за все, ви просто неправильно визначили ціль, поверніться на початок і відкорегуйте її.

 

 

Дивлячись на переможців по життю, ми звикли думати, що вони стартували з кращими умовами, мали всебічну підтримку та достобіса везіння. Леррі Вайдел ж доводить, що перемога — це цілеспрямована послідовність усього п’яти кроків: ухвалення рішення, перевиконування, коригування, доведення справи до кінця та постійного вдосконалення. На прикладі успішних людей з різних сфер автор демонструє, що перемога не є чимось разовим, а бути чи не бути переможцем — це свідомий вибір.

 Більшість авторів мотиваційних книжок стверджують, що спочатку має бути мотивація, а потім дія. Джефф Гейден вважає таку позицію помилковою і намагається розвінчати міф про те, що не можна братися до будь-якої справи без мотивації. Він бачить її результатом наполегливості та докладених зусиль, а не спалахом, що спонукає до роботи. Мотивація залежить від дофаміну, а дофамін буяє, коли людина бачить свій прогрес. Тому почніть щось робити і не помітите, як мотивація прийде сама.

День Соборності (день Злуки)

 

Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.

Акт Злуки, проголошений 106 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.

Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу –  фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою виживання й існування нації.

Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. 

22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році, та проголошення Акта Злуки українських земель, що відбулося 1919-го. 

Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році.

Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів. 

На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій. 

Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.

Радянська та російська пропаганда протиставляла українські регіони, нав’язувала уявлення про різні “сорти” українців. Проте в сучасному спротиві російській агресії ми довели свою згуртованість і спільне прагнення жити у вільній державі, яка сама визначає майбутнє. 

Соборність передбачає не лише пам’ять про спільне минуле, а й потребує згуртованої співпраці заради майбутнього, як на полі бою, так і в тилу. Коли ми, з різних регіонів, разом працюємо, боремося з окупантами, створюємо знакове і важливе, адже ціль у нас спільна: незалежна, демократична і соборна Україна. Єднаймося!

Цитати про Соборність

“Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів”. 

Іван Франко. “Одвертий лист до галицької молодежі”, 1905 рік

“Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом”. 

Михайло Грушевський. “Про українську мову й українську справу”,  1907 рік.

“Українська національна думка мусить обнімати всіх українців, де б вони не проживали, на всій Україні, без огляду на державні кордони… Коли в кожному з нас до решти загине полтавський, галицький і т.д. провінціал, а в цілому зродиться та зросте Всеукраїнець, якого думи і змагання обнімають усю Україну зарівно і неподільно, як нерозлучну і єдину цілість”.

Микола Міхновський. “З закордонної України”

“Ясно, як на долоні, що Рідна Хата не повстане, якщо не буде українського моноліту, коли українці-самостійники не зможуть, обходячи всі різниці, які їх ділять, завести між собою якнайбільшу єдність. Тієї єдності Україні треба, а та потреба накладає на нас усіх обов’язок, і від сповнення того обов’язку залежить майбутнє Батьківщини”. 

Митрополит Андрей Шептицкий. 1941 рік. “Перейдемо від фраз про Соборність до здійснювання цієї великої Ідеї в буденному житті”.

“Хай слово «Соборність» не буде тільки книжковою фразою, але щоденним хлібом та правдивою Ідеєю наших буднів!”

Михайло Дяченко (Марко Боєслав). “За соборний моноліт”, 1950 рік

“Сучасні події нинішньої російської агресії лише підсилюють значимість того Акта злуки УНР і ЗУНР, який відбувся … на площі біля стародавньої Софії Київської. Бо знову Україну хочуть “пошматувати” та розділити, силою забравши її землі, встановивши штучні кордони й сірі зони, посваривши наш народ, пропагандою ввівши в оману. Тому для нас свято Соборності є дуже важливим, бо воно нагадує про найголовніший урок нашої спільної історії: в єдності – сила, в розділенні – поразка”.

День народження Вікіпедії

 15 січня у всьому світі святкується Wikipedia Day – день народження онлайн-енциклопедії Вікіпедія.

Її автори і редактори – це тисячі людей по всьому світу, які беруть участь у написанні, доповненні та перекладі статей на понад 300 мов світу. У цьому році Вікіпедії виповнюється 24 роки.

У 2001 році Джиммі Вейлз і Ларрі Сенгер запустили онлайн-енциклопедію. Назву "Wikipedia" придумав Ларрі Сенгер. Він поєднав слова wiki (від гавайського "швидкий") і pedia (від "енциклопедія").

Уже через місяць кількість статей перевищила 1000, а 7 вересня 2001 року перевалила за 10 тисяч.

Впродовж першого року існування Вікіпедії було створено понад 20 000 енциклопедичних статей.

На цей час кількість статей української Вікіпедії становить 1 360 965. За цим показником вона перебуває на 14-му місці серед усіх мовних розділів, на 10-му місці серед європейських Вікіпедій та на 3-му місці серед Вікіпедій слов'янськими мовами.

Українська Вікіпедія станом на 14 січня 2025 року має 782 398 зареєстрованих користувачів та 49 адміністраторів.

Хто пише українську Вікіпедію дивіться за посиланням

https://youtube.com/watch?v=0uV4F-jU-KQ&si=3wqDXKW9HiJRolJW

Часті Питання та відповіді про День народження Вікіпедії

Яке місце займає сайт Вікіпедії за популярністю?                                                         За рейтингом сервісу Alexa, станом на 2020 рік Вікіпедія займає 6 місце після Google,  Youtube, Tmall, Facebook та Baidu.                                                                                На скількох мовах світу доступні матеріали Вікіпедії?                                          Станом на 2020 рік у Вікіпедії представлені статті на 309 мовах.                             На що витрачає Вікіпедія пожертви від користувачів?                                            Ці кошти витрачаються на технічну, юридичну підтримку та адміністрування сайту, а також на гранти й нагороди.                                                                                  Скільки статей є в українському розділі Вікіпедії?                                                Український розділ наразі складається з близько 1 057 000 статей і посідає 17 місце за їх кількістю.                                                                                                                   Коли була створена перша стаття в українському розділі Вікіпедії?                     Це сталося 30 січня 2004 року. Стаття називалася «Атом» і була створена колишнім киянином, який на той час жив у Японії.                                                          

Як відзначати День народження Вікіпедії?                                                                  Попри неабияку популярність Вікіпедії, в день її народження не проводяться будь-які масштабні масові заходи. Але це свято не обходять своєю увагою активні автори й редактори матеріалів ресурсу. 15 січня вони зазвичай організовують так звані вікі-зустрічі, на яких діляться останніми новинами та обговорюють проблеми. В Україні з 2009 року функціонує громадське об’єднання Вікімедіа Україна. В День народження Вікіпедії її представники проводять майстер-класи з написання статей, конкурси на кращу статтю, фотоконкурси та інші заходи. Людям, які мріють стати авторами Вікіпедії, буде цікаво прийняти в них участь. Вікімедіа Україна, так як і Вікіпедія, некомерційна та існує за рахунок добровільних пожертв. Тому 15 січня українцям варто за можливості підтримати цю організацію, адже вона має шляхетну мету — світ, в якому кожен може у вільному доступі створювати інформацію, обмінюватися та користуватися нею.              До речі, День народження Вікіпедії — чудова нагода спробувати себе в ролі автора статті всесвітньої онлайн-енциклопедії. Для цього слід лише вибрати цікаву для себе тему, зібрати інформацію з різних джерел, придумати назву і розпочати творчий процес написання. Де ще, як не у Вікіпедії, можна розповісти всьому світу про своє рідне місто чи регіон, улюблене хобі чи відому людину — про все, що може зацікавити людей та бути корисним у житті.                                            Роздрукована Українська Вікіпедія мала б 513 томів                                                Вікіпедія існує лише онлайн, тож її розмір є практично необмеженим, однак якщо роздрукувати лише Українську Вікіпедію, вона буде займати приблизно 513 томів по 4400 аркушів кожен. При цьому якщо роздрукувати англійську Вікіпедію, вона займатиме приблизно 2769 томів, а якщо роздрукувати вікіпедії всіма мовами, то вони займатимуть приблизно 24 719 томів або 124 книжні шафи.

Вітаємо усіх, хто день у день працює для Вікіпедії! Дякуємо, що забезпечуєте українців необхідною інформацією!

День народження письменника

 Дитинство і казка-поняття одного асоціативного ряду. За влучним висловленням В. Сухом линського, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем". А йще відомий педагог наголошував, що казки відкривають не лише красу, а й істину, бо без казки і ситуації всі поняття для дитини мертві, бо мовчить її серце ...

12 січня за літературним календарем День народження відомого французьк

ого казкаря Шарля Перро . І що цікаво, літературна діяльність Перро була досить плідною при королівському дворі Людовіка XІV, але із всього його писемного надбання збереглися лише казки, які по праву ввійшли до золотої колекції дитячої світової літератури.

Кожного року 12 січня ми згадуємо видатного письменника-казкаря Шарля Перро, автора дуже популярних і всесвітньо відомих казок — «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Спляча красуня», «Червона шапочка», «Синя Борода» та ін.

Народився Щарль Перро 12 січня 1628 року у багатодітній родині впливового французького держслужбовця П’єра Перро та родовитої аристократки Пакетт Ле Клерк. Шарль був сьомою дитиною в родині. Років з 6-ти хлопчик навчився від мами читати, а першу чарівну казку Шарль почув від своєї няні. Йому настільки сподобались чарівні казки, що він готовий був слухати їх знову і знову. Він навіть спробував разом зі старшими братами написати свою казку, яка називалася «Кохання лінійки та компаса». Здобувши освіту Шарль вивчав юриспруденцію. Працював на посаді придворного секретаря та був одним з розбудовників Французької Академії наук.

Написанню казок передувала робота над такими різножанровими творами, як «Стіни Трої або походження бурлеску» (1653), сатиричною поемою Вергілія, це до «Енеїди» Котляревськогого, а також оперним лібрето «Алкеста», створеним у співавторстві із Жаком Батістом Люллі. Водночас публікував літературно-критичні огляди на твори сучасників. І вже сягнувши поважного віку та відійшовши від державних справ Шарль Перро розпочинає роботу над адаптацією старовинних народних казок, осучаснючи їх та надаючи прикметного французького акценту. І, мабуть, це у нього вийшло якнайкраще, бо казки Шарля Перро підкорюють сердечка маленьких читачів вже багато поколінь.

Тож згадуємо, читаємо і перечитуємо казки Шарля Перро разом з усією родиною. А чудова добірка книжок вам у поміч!

За посиланням на вас чекають аудіоказки улюбленого казкаря

https://youtube.com/watch?v=TIelmdLHeq8&feature=share

https://youtube.com/watch?v=d1z6GOqy9kE&feature=share