В Україні здавна існує традиція колядувати, посівати та щедрувати під час новорічних та різдвяних свят. Ці свята пов’язані з численними обрядами та нюансами. Розповідаємо про те, як правильно та коли виконувати ці обряди за новоюліанським календарем
У колядках виславляють народження Ісуса Христа. Щедрівками висловлюють побажання благополуччя для сім'ї, дому та великого врожаю у новому році. Посівалки нагадують щедрівки, проте вони призначені для виконання у день святого Василя.
За змістом текстів можна зрозуміти, коли і які пісні виконувати: щедрівки містять ключові слова добрий вечір або щедрий вечір, тоді як посівалки мають фразу Сію, сію, посіваю і згадують святого Василя або Новий рік.
Коли колядувати у 2024 році
Звичайно, колядування традиційно починається напередодні Різдва, і за новими церковним календарем його можна почати ввечері 24 грудня. Зазвичай першими вирушають колядувати діти, а потім — представники чоловічої статі. Проте у ряді регіонів України також і дівчата беруть участь у цій традиції. Згідно з обрядом, колядники від хати до хати несуть зірку, дзвіночок і веселими співами повідомляють про народження Христа, а також висловлюють побажання господарям багатого врожаю, щастя, здоров’я та добра.
Коли посівати у 2025 році
Раніше посівання відбувалося на Старий Новий рік 14 січня. Проте за новим стилем тепер посівати можна буде вже 1 січня, у звичайний Новий рік та свято Василя. Звичайно, цю традицію здебільшого дотримуються хлопці. Вони повинні завітати до хат до полудня, посипати їх зерном і заспівати з позитивними побажаннями. Господарі, які мають шанс приймати посівальників, зазвичай гостинно пригощають їх яблуками, пирогами або навіть висловлюють подяку грошима. Зерно рекомендується зберегти в хаті до вечора, оскільки воно вважається важливим оберегом цього дня.
Коли щедрувати у 2025 році
Традиційно щедрування відбувалося перед Старим Новим роком — 13 січня. Однак за новими обрядами щедрування буде відзначатися 31 грудня, на Щедрий вечір та Маланку. Зазвичай цією традицією займаються саме дівчата. Вони вітають господарів співами та музикою, виражають свої побажання щодо достатку. Проте в ряді регіонів України і хлопці також приймають участь у щедруванні.
Гарні обрядові колядки, щедрівки і посівалки складають невіддільну частину новорічних свят. Вони наповнюють радістю і створюють атмосферу свята і веселощів.
Традиція колядування на Різдво збереглася в Україні, а колядки співають і передають своїм дітям. А ось чим вони відрізняються знають далеко не всі.
А різниця дуже суттєва. Адже колядки виконують тільки на Різдво – 25 і 26 грудня, а щедрують – на Щедрий вечір (Маланка), 31 грудня. Головна відмінність – в колядках прославляють народження Христа, а щедрівками бажають добробуту сім’ї, господареві, багатого врожаю. Колядувати – в Святвечір і на Різдво
Колядувати в різних регіонах починають не одночасно: на Покутті це роблять вже на Святий вечір; на Слобожанщині та Гуцульщині – в перший день Різдва; на західному Поділлі – на другий день свят вранці. Звичай колядування пов’язаний з днем зимового сонцестояння, який наші предки називали святом Коляди і святкували 25 грудня. Вважалося, що в цей день Сонце з’їдає змій Коротун. Богиня Коляда в Дніпрі народжувала нове Сонце – маленького Божича. Люди проганяли Коротуна, а потім ходили від хати до хати, щоб сповістити про народження нового Сонця. Згодом, з появою християнської релігії, обряд колядування був приурочений до Різдва Христового і в колядках з’явились біблійні мотиви. Наприклад, у відомій колядці «Добрий вечір тобі, пане господарю» слова «Радуйся, ой радуйся, земле, рік новий народився» – змінили на «Радуйся, ой радуйся землі, Син Божий народився». Як тільки на небі є перша зірка – починається Святвечір, а діти збираються разом і йдуть вітати усіх з народженням Христа колядками. Найстарішими і поширеними вважаються колядки «Небо і земля нині торжествують», «Дивная новина», «Нова радість стала, яка не бувала» і «Бог предвічний народився».
Щедрувати – Щедрий вечір (31 грудня)
Щедрування – давній новорічний звичай, під час якого групи щедрувальників піснями прославляли господарів, бажали їм здоров’я та благополуччя, за що отримували винагороду. Супроводжувалося воно магічними дійствами, музикою, танцями, пантомімою, обрядовими іграми з масками. Щедрівки мають свою особливість, традиційний приспів: «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір». Історично щедрування незначною мірою відчуло на собі вплив християнської церкви. До кінця XIX ст. обряд переважно став явищем народної художньої творчості. Таким він зберігся до сих пір. Щедрівка увібрала в себе національний колорит і менталітет українського народу. На Маланки ходять також і парубоцькі групи. Вони називаються «водити Маланку». Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з хлопців, зазвичай, переодягнений в жіноче плаття і його називають Маланкою.
Посівати – на святого Василя (01 січня)
Посівати ходять з самого ранку 01 січня. Роблять це тільки чоловіки. За повір’ям, чим раніше посівальники зайдуть до хати, тим багатшими видасться рік. Тому першими завжди ходили засівати до найближчих – хрещених батьків, родичів та сусідів. Жінкам в цей день потрібно сидіти вдома і в жодному разі не ходити по гостях. Як вважалося, якщо першою в хату зайде жінка, рік буде повним горя та бідності. І навпаки, якщо в двері постукає першим чоловік – рік видасться родючим, благополучним та багатим. Обов’язковий атрибут посівальників – зерно. Причому не важливо, буде це пшениця, ячмінь, просо або рис. Не можна було брати з собою лише горох. Наші предки розцінювали його як символ сліз. Посівальники заходили в будинок, обсипали зерном господарів, вітали їх з Новим роком і бажали врожайного літа та багатства. А ось гроші посівальнику не давали. За повір’ями, разом з розданими грошима піде з дому і добробут. Вважалося, чим щедріше буде господар і чим більше різної смакоти роздасть, тим прихильніше до нього виявиться новий рік. А щоб побажання посівальників збулися, зерно, яким засівали, не можна було прибирати і вимітати з хати до самого заходу сонця.
