А ви знали, що улюблені українцями гвоздики — “ті самі витончені квіти з пишними, хвилястими, грайливими пелюстками” — з’явилися в нас завдяки… письменнику?
У 1909 році Коцюбинський побував в Італії. Там він був зачарований всім — морем, сонцем, яскравими барвами півдня і, звісно ж, гвоздиками, які росли на кожному кроці. Ці квіти вразили його не лише красою, а й витривалістю — ніжні на вигляд, а витримують і спеку, і вітер.
Повернувшись додому, він привіз насіння гвоздик до Чернігова. І висадив їх у власному саду. Звідти ці квіти й почали поширюватися — через знайомих, друзів, ботанічні товариства. Вже за кілька десятиліть гвоздики стали улюбленими квітами на свята, весілля й шкільні лінійки.
Отак, завдяки закоханості одного письменника в південну красу, гвоздики стали частиною нашої української культури і пам’яті.
Тож наступного разу, коли побачите ці квіти — згадайте Коцюбинського. І, може, навіть прочитайте «Тіні забутих предків» на лавці поруч із гвоздиками.
Немає коментарів:
Дописати коментар