19 грудня в Україні цікаво і зворушливо святкували і святкують Святого Миколая, який був архієпископом міста Миру в Малій Азії. Наш народ здавна поважав Святого Миколая. Ця повага пов'язана з жертовною любов'ю до ближнього, добродійством і власним благочестивим прикладом.
Дуже багато збереглося легенд про чудотворний рятунок людей Святим Миколаєм. Вважалося, що Микола Святитель - угодник Божий. В молодості, приборкавши людські пристрасті, віддався він священницькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих.
З Візантії культ Святого Миколая поширився по всьому світу. В день святкування було прийнято підкидати посаг дівчині, для того, щоб швидше здійснились її мрії. Відвідування Святим Миколаєм домівок, де були діти, мало виховне значення. І не було обов'язковим, як тепер заведено, щоб у його торбі було багато дорогих подарунків. Усе залежало від того, якого достатку родина. Обходилося іграшкою чи книжечкою. Дітям говорили, що Миколай принесе подарунок лишень тоді, коли вони будуть чемними. Малеча з нетерпінням чекала ранку, щоб під подушкою знайти дарунок. Були і розчарування: декому припадали тоненькі різки — знак того, що дитина не слухала тата-маму і нічого цього разу не заслужила.
Дуже багато збереглося легенд про чудотворний рятунок людей Святим Миколаєм. Вважалося, що Микола Святитель - угодник Божий. В молодості, приборкавши людські пристрасті, віддався він священницькій службі, згодом став ігуменом. По смерті батька розділив майно серед убогих.
З Візантії культ Святого Миколая поширився по всьому світу. В день святкування було прийнято підкидати посаг дівчині, для того, щоб швидше здійснились її мрії. Відвідування Святим Миколаєм домівок, де були діти, мало виховне значення. І не було обов'язковим, як тепер заведено, щоб у його торбі було багато дорогих подарунків. Усе залежало від того, якого достатку родина. Обходилося іграшкою чи книжечкою. Дітям говорили, що Миколай принесе подарунок лишень тоді, коли вони будуть чемними. Малеча з нетерпінням чекала ранку, щоб під подушкою знайти дарунок. Були і розчарування: декому припадали тоненькі різки — знак того, що дитина не слухала тата-маму і нічого цього разу не заслужила.
Чудотворець
Колись давним-давно... А може, нині?
Жив Миколай. Та ні: завжди живе.
Не забував нікого: кожній дитині
Ніс радість, щастя чарівне.
Він все творив добро. І нині творить,
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.
Хоча віддяки ні від кого не чекав.
Тому тихесенько вночі він ходить,
Щоби ніхто його, ніде, ніколи не застав.
Він знав, де радість є, де горе,
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.
Де злидні й голод є щоднини.
І вчасно там своє добро
Під двері клав в якійсь ряднині.
Хоч так давно він жив і так далеко,
Та пам'ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
слава йде про Чудотворця звідусюд.
Та пам'ята про нього бідний люд.
Всі моляться за нього — в холод й спеку,
слава йде про Чудотворця звідусюд.
* * *
Святий отче Миколаю
Святий отче Миколаю!
Я про тебе чув і знаю.
Знаю, що колись давно
Бідним ти робив добро.
Був ти скромним, хоч багатим.
Ніс дарунки дітям в хату.
І про гроші ти не дбав,
Лиш би бідний радість мав.
Ніс дарунки дітям в хату.
І про гроші ти не дбав,
Лиш би бідний радість мав.
Зневажав людей брехливих,
А цінив благочестивих.
Понад все дітей любив —
Подарунки їм носив.
А цінив благочестивих.
Понад все дітей любив —
Подарунки їм носив.
Скільки вже зійшло століть!
Пам'ятає тебе світ.
Вірить і чека дитина,
Коли настане чудо-днина;
Пам'ятає тебе світ.
Вірить і чека дитина,
Коли настане чудо-днина;
Як ти, Святий Миколаю,
Та у санях роз'їжджаєш
Над містами, над полями
Із ангелами-синами.
Та у санях роз'їжджаєш
Над містами, над полями
Із ангелами-синами.
* * *
Миколаю, Миколаю!
Миколаю, Миколаю!
Я про тебе пам'ятаю,
І тому я добре вчуся
І до Бога все молюся.
Знаю, завдяки лиш праці
Буду жить колись в палаці,
Зможу користь приносити
Й краю рідному служити.
Буду жить колись в палаці,
Зможу користь приносити
Й краю рідному служити.
В школі я знання здобуду.
Добрим буду я до люду.
Зможу я колись пишатись,
Що на тебе міг рівнятись.
Добрим буду я до люду.
Зможу я колись пишатись,
Що на тебе міг рівнятись.
Хочу чудеса творити
І на радість батькам жити!
З твоїх вчинків приклад брати,
Щоб всім щастя дарувати.
І на радість батькам жити!
З твоїх вчинків приклад брати,
Щоб всім щастя дарувати.
Тож-бо, друзі дорогенькі!
Будьмо завжди ми чемненькі,
Не лінуймось, не сварімось —
За науку всі берімось!
Будьмо завжди ми чемненькі,
Не лінуймось, не сварімось —
За науку всі берімось!
А тобі ми, Миколаю,
Всі поклін наш посилаєм.
Щоб у всьому світі діти
Розквітали, наче квіти!
Всі поклін наш посилаєм.
Щоб у всьому світі діти
Розквітали, наче квіти!
* * *
Поцілунок Миколая
Коли місяць зникне, згаснуть зорі
І на конях в небеснім просторі
Помчать сани, бистрющії сани,
Щоб об'їхати світ весь до рання.
Коли дітки заснуть вже міцненько,
Їм до личка торкнешся легенько,
Поцілуєш морозно, духмяно,
Покладеш під подушку жадане,
Їм до личка торкнешся легенько,
Поцілуєш морозно, духмяно,
Покладеш під подушку жадане,
Будеш лагідно ти на діток глядіти,
Піклуватись про них і жаліти,
Будеш щастя у сні їм бажати.
І казковим життя пізнавати.
Піклуватись про них і жаліти,
Будеш щастя у сні їм бажати.
І казковим життя пізнавати.
Лише сонця промінчик загляне —
Щезне казка кудись і розтане.
Та для діток цікаві чекання
Обернуться в дарунки й вітання.
Щезне казка кудись і розтане.
Та для діток цікаві чекання
Обернуться в дарунки й вітання.
* * *
Отакая нічка чарівная
Отакая нічка чарівная
Раз буває — в свято Миколая!
Отакая нічечка — чаклунка
Під подушку кладе подарунка,
Тую нічечку, ой, дітки як чекають
Та впіймати — ніяк не впіймають.
Загадає дитинка не спати,
Та засне — а казку не дігнати.
Та впіймати — ніяк не впіймають.
Загадає дитинка не спати,
Та засне — а казку не дігнати.
Як би тую нічку зупинити,
Все підгледіти і все зрозуміти
Бородатий Миколай мандрує,
Сном міцним і казкою чарує.
Все підгледіти і все зрозуміти
Бородатий Миколай мандрує,
Сном міцним і казкою чарує.
Отака-то ніч на Миколая!
Хто проспав — хай іншої чекає!
Хто проспав — хай іншої чекає!
* * *
Гарно жить на світі
Гарно жить на світі,
Коли, любі діти,
Ми чекаєм,
Що зійдуть святі.
І на нашу землю,
Вічно-грішну землю
Принесуть всім казку
Й радість у житті.
Вічно-грішну землю
Принесуть всім казку
Й радість у житті.
Гарно жить на світі,
Коли сонце світить,
Зорі коли сяють
В синій вишині,
Коли сонце світить,
Зорі коли сяють
В синій вишині,
Серце так радіє
І надії зріють.
Здійснюються мрії
У грудневі дні.
І надії зріють.
Здійснюються мрії
У грудневі дні.
Діти вірять в чудо,
Надзвичайне чудо,
Коли нічним небом
Мчить вогненний кінь.
Надзвичайне чудо,
Коли нічним небом
Мчить вогненний кінь.
А на ньому в санях
Золотом оббитих,
Миколай долає
Простір й височінь.
Золотом оббитих,
Миколай долає
Простір й височінь.
Затихає вітер,
Гаснуть зорі.
Всюди сніг біліє.
Місячно надворі.
Гаснуть зорі.
Всюди сніг біліє.
Місячно надворі.
Натомились очі,
Закрились повіки.
І принишкла нічка
Спить все залюбки.
Закрились повіки.
І принишкла нічка
Спить все залюбки.
Та настане ранок,
Ранок довгожданий,
Для всього живого
Стане день жаданий.
Ранок довгожданий,
Для всього живого
Стане день жаданий.
І тоді прилине
Казка світанкова.
Розгорне гостинці
Дітвора чудова.
Казка світанкова.
Розгорне гостинці
Дітвора чудова.
І заграє сонце,
І зрадіє вітер.
Залунають співи,
Зі святом привіти.
І зрадіє вітер.
Залунають співи,
Зі святом привіти.
Сповняться бажання
І здійсняться мрії.
Святого Миколая
Вітають усії!
І здійсняться мрії.
Святого Миколая
Вітають усії!
* * *
Юрій Шкрумеляк
Святий Миколай
Святий Миколай
Снігом, снігом та ледами
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.
Ген здалека йде в наш край,
Йде з гостинцями, дарами
Преподобний Миколай.
А за ним наш Ангел рідний
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.
Йде крилатий в постільцях,
Він везе дарунки пишні
На новеньких саночках.
Ждуть на ті небесні дари
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.
Українські діточки:
Кожушок потрібний Насті,
Степанкові чобітки.
Павлик — шапочки не має,
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.
Гнат — ні зшитків, ні книжок,
Андрійкові здався б конче
Хоч маленький сердачок.
Діти шепчуть: „Ой, як би то
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.
Миколай нас не забув!
Ой, якби то й нашу хату
Він відвідав, не минув.
Щоб ми всі пішли до школи
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя".
Й не боялись морозця,
Щоб не бракло нам ніколи,
Що потрібно до життя".
І зітхає Анґолятко —
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.
Й сумно так Святий сказав:
„Годі всіх обдарувати,
Хоч би все роздав, що мав.
Але будемо просити
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах".
Матір Божу в небесах,
Щоб зіслала все, що треба,
для дітей в сільських хатах".
* * *
Володимир Масляк
В ніч Святого Миколая
В ніч Святого Миколая
Світять зорі з небосклону,
Скрізь по полі сніг біліє,
Гаснуть світла у віконцях,
А на небі вже зоріє.
Скрізь по полі сніг біліє,
Гаснуть світла у віконцях,
А на небі вже зоріє.
Наче довгий срібний пояс
Сяє молочна дорога,
По ній сходять святі з неба
І вертають знов до Бога.
Сяє молочна дорога,
По ній сходять святі з неба
І вертають знов до Бога.
Відчинились в небі двері,
Ясне світло в них сіяє:
Вийшов з врат Святий Микола
І на землю поглядає.
Ясне світло в них сіяє:
Вийшов з врат Святий Микола
І на землю поглядає.
Попереду вийшов ангел,
Такий радий в цю годину,
Взяв Спасителя за руку
І веде його в долину.
Такий радий в цю годину,
Взяв Спасителя за руку
І веде його в долину.
І веде його на землю
Та й Святому повідає,
Де є діти українські,
І Святитель там вступає.
Та й Святому повідає,
Де є діти українські,
І Святитель там вступає.
Так іде він дім від дому,
Хата в хату, в стріху стріха,
І що руку не простягне,
Діточкам велика втіха.
Хата в хату, в стріху стріха,
І що руку не простягне,
Діточкам велика втіха.
Бо дарунки з рук Святого
Пливуть щедро без уговку,
Їх складає білий ангел
Сплячим дітям під головку.
Пливуть щедро без уговку,
Їх складає білий ангел
Сплячим дітям під головку.
Будьте ж чемні, любі діти,
Батькові послушні й нені,
А Спаситель все дарунків
Піднесе вам в святій жмені.
Батькові послушні й нені,
А Спаситель все дарунків
Піднесе вам в святій жмені.
Любіть щиро Україну;
Хто з вас рідну землю любить,
Того божий цей Спаситель
Найщиріше приголубить.
Хто з вас рідну землю любить,
Того божий цей Спаситель
Найщиріше приголубить.
За вас Бога він попросить
Непорочними устами,
І дорогу щастя, долі
Він постелить перед вами.
Непорочними устами,
І дорогу щастя, долі
Він постелить перед вами.
І учіться, любі діти,
Бо наука вам спасення,
А будучі ваші труди
Для Вкраїни — воскресення.
Бо наука вам спасення,
А будучі ваші труди
Для Вкраїни — воскресення.
Як святкували Миколая прабабусі й прадідусі: факти, яких ми не знали
Святий Миколай в українській традиції
Свято Миколая прийшло до України 1088 року за часів князя Всеволода Ярославовича.
На честь святого княгиня Ольга побудувала один з перших храмів Київської Русі в середині IX століття – над могилою Аскольда в Києві.
Найдавнішу збережену українську ікону святого Миколая датують початком XIV століття.
Українці з давніх часів вважають святого Миколая заступником простого люду (до речі, його ім'я в перекладі з грецької означає "перемога народу"), особливо несправедливо скривджених. А ще він опікується подорожуючими та моряками. Цього святого називають "скоропомічним" – адже він завжди спішить на допомогу потребуючим.
Сотні церков в Україні побудовані на честь Чудотворця Миколая. А в місті Миколаїв йому споруджено великий пам’ятник.
В українському народному фольклорі багато приказок, у яких згадується Миколай. Так, на Херсонщині, якщо на Миколи йшов сніг, говорили: "Миколай бородою трусить – дорогу стеле", а на Харківщині загадували: "Як на Миколи іній – буде овес".
Постать Миколая, поряд із Богородицею та Ісусом можна зустріти у стародавніх українських щедрівках.
Для наших прабабусь і прадідусів святкування Миколая не обмежувалось отриманням подарунків. На Харківщині 17, 18, 19 грудня справляли так звані Миколині святки. У ці дні варили кутю та узвар, щоб наступного року був урожай на плоди й на ячмінь.
У західних областях існувала й збереглася досі традиція випікання спеціального печива – миколайчиків.
А на Гуцульщині побутував весільний звичай, коли молодих освячували іконою Миколая. Молодий перед батьком ставав, як перед святим Миколаєм, а наречена перед матір’ю, як перед Богородицею.
У давнину на Миколая укладалися договори і угоди, бо всі були впевнені, що в цей святий день ніхто не зважитися на обман.
А ще зі свята Миколая в українських містах починали працювати ярмарки, де встановлювалася ціна на хліб і борошно.
Як Святий Миколай ходив по українських землях
Уважають, що традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку зберігся передовсім на Правобережній Україні, яка свого часу перебувала під владою Речі Посполитої.
Після революційних подій другої половини ХІХ ст. на Галичині серед українського шкільництва виникла потреба в яскравому дитячому святі. Тому Святий Миколай став опікуном українських школярів. Дитяче свято потребувало текстового матеріалу – віршів, пісень, драматичних творів. Багато українських авторів відгукнулося на цю потребу.
Найперше слід згадати про Івана Франка. Йому належить віршований переказ легенди "Чудо з утопленим хлопцем" й одноактова п’єса "Суд святого Николая", в якій уже постають традиційні персонажі українського миколаївського свята – ангели, помічники святого, опікуни та захисники дітей, і чорти, що намовляють Миколая не давати дітям подарунків.
З приходом на більшу частину українських земель радянської влади Святий Миколай, як і всі інші релігійні символи, був витіснений. Згідно з постановою ЦК КПРС від 1937 року на заміну йому прийшов Дід Мороз, який дарує подарунки на Новий Рік. На Західній Україні, натомість, традиція збереглася.
У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток – сиріт та дітей з багатодітних сімей.
Через рік 19 грудня 1991 року стараннями Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.
Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах. У Національному природному парку "Гуцульщина" навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.
Давня українська легенда про Мокрого Миколая
Ікону Миколая Чудотворця здавна вішали чи не у кожній сільській хаті. До неї молились діти, як до образа свого заступника.
На старих українських іконах можна побачити різні зображення Святителя. Одним із найцікавіших є так званий Мокрий Миколай. Чому ж "Миколай Мокрий"?
Легенда оповідає "Чудо про немовля в Києві", яке сталося не пізніше 1091 року. "Чудо…" розповідає про подружжя, яке вирушило на паломництво у Вишгород до мощів Бориса і Гліба на день їх пам'яті. Поверталися вони до Києва по Дніпру в човні. У дорозі жінка задрімала і упустила у воду немовля. У відчаї батьки дитини звернулись до св. Миколая, "велику віру до нього маючи", з проханням про допомогу. Наступного ранку дитина була знайдена неушкодженою "…лежаще мокро перед образом св. Миколая" на хорах Софії Київської.
Як виглядав Чудотворець
Народився Мир Лікійський десь між 270 та 286 роками у Малій Азії. Ще у дитинстві Миколай вирішив присвятити життя богослужінню. І в юні роки стає священиком. Батьки Миколая були дуже заможними і після смерті залишили синові великий спадок. Це багатство невеликими частинами Миколай роздаровував біднякам, аж поки не роздав все до останньої монети. Не чекав, щоб у нього просили допомоги, а сам шукав бідних, щоб їм допомогти.
Багато років святий Микола був єпископом у Мирах (місто у сучасній Туреччині), тому його називають Мир Лікійським. На початку ІV століття під час гонінь християн він був ув'язнений за віру. Помер, ймовірно, у віці 65-70 років.
Сьогодні ми можемо уявити, як насправді виглядав Святий Миколай. Про це розповідають вчені: розкривши могилу Миколая Лікійського, вони здійснили досліди. В результаті аналізу створено приблизну модель обличчя, а також досліджено інші зовнішні риси померлого. Отже, Миколай був невисокого зросту: приблизно 167 см. Він одягався просто і без прикрас. Антропологи припускають, що Мир Лікійський не вживав м'ясної їжі. У нього було мужнє обличчя та карі очі. Шкіра – оливкового відтінку, чітко виражене підборіддя і вилиці. А із давніх свідчень сучасників Миколая, його лице випромінювало незвичайне світло, подібно до обличчя Мойсея.
Професор Луїджі Мартіно, який проводив досліди над тілом святого, розповідає: "Пошкоджені суглоби, хребет і кістки грудної клітки свідчать про муки, які переніс Святитель Миколай у в'язниці, – його катували на дибі". Ці зміни викликані довгим багаторічним впливом тюремного холоду і вогкості (святий провів у темниці близько двадцяти років).
Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка, як вважається, була написана на основі прижиттєвого зображення святого.
Чому святий Миколай – чудотворець?
Його мощі виявилися нетлінними, мироточивими і здатними зцілювати хворих. Церква канонізувала Миколая. Він був і залишається найвідомішим святим у Європі. Його поважали однаково й католики, й протестанти, його люблять діти Колумбії, Німеччини та України.
Та лише в Україні, як стверджують деякі дослідники, Святого Миколая вважали опікуном дітей. У старих церковних записах є такі слова: "Напередодні Святого Ніколауса матері тримають напоготові подарунки та різки для своїх дітей" (1555 р.). А в давній миколаївській колядці: "Святий Ніколасе, мені поклади, що за потрібне вважаєш ти. Яблука, горіхи, мигдаль маленькі діти радо їдять!"
Святого Миколая можна вважати прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса, адже на основі його древнього образу з'явились ці казкові персонажі.
Тож, повертаючись до витоків, ми повинні віддати перевагу не американським чи радянським символам, а давнім світовим, й у тому числі українським, традиціям. Адже саме отець Миколай як особистість втілює найкращі людські ідеали. Він відзначився чистотою життя, за яку мав від Бога дар чудотворення, а також милосердям і благодійністю. Очільники Церкви й богослови, встановлюючи свято, закликали вірних пам’ятати саме про ту взірцеву чистоту й щедру доброчинність, брати їх за приклад. Миколай, оцінюючи поведінку дітей, вчить бути порядними, чесними і слухняними, милосердними, безкорисливими, щедрими та допомагати іншим.
* * *
