10 цікавих фактів про вишиванку
Здається, про вишивку ми знаємо все. І про символізм кольорів, де червоне — то любов, а чорне — то журба. Та й у нашому блозі вже розповідали цікаві факти про символи, обереги на вишиванках. Але чим більше вивчаєш український вишитий одяг, тим більше білих плям в історії вишивки виявляєш.
Тому сьогодні хочемо розповісти 10 цікавих фактів про вишивку, які ви точно не знали.
1. Техніка хрестиком стала популярною лише у XIX ст.
До 1860 року популярними в Україні були низинка, верхоплут, козлик та інші види швів. Цікаво, але хрестик прийшов до українських вишивальниць із Європи. Популярністю та зацікавленістю вишивальниць різного віку техніка вишивки завдячує компанії “Товарищество Брокар і Ко”, заснованій підприємцем Генрі Брокар. Цікавий факт: парфумоване мило, яке було одним із найбюджетніших товарів парфумерно-косметичних магазинів компанії, загортали у схеми-орнаменти вишивки хрестиком. Таке пакування, як і сам товар, було дуже популярним серед населення.
2. Українські вишивальниці мають власне професійне свято.
Цікавий факт про вишиванку стосується дня 17 грудня, коли відзначається свято Варвари. Саме з цього дня дівчата розпочинали вечорниці, де разом вишивали. Тому якщо маєте в родині вишивальницю, то порадуйте її набором для вишивки або цікавою вишитою сорочкою саме перед новорічно-різдвяними святами. Якраз 17 грудня — ідеальна для цього нагода.
3. Вишиванка не була повсякденним одягом українців.
Список цікавих фактів був би не повним, якби ми не згадали, що українці ніколи не носили вишиванок на щодень. У час, коли не було сучасних пральних засобів, пральних машин, а на створення однієї сорочки витрачалися місяці, дуже не практично було щодня красуватися у вишитій сорочці. Цікавим фактом є те, що сорочки для буднів так і називалися “буденками”. Вони зовсім нічим не прикрашалися.
4. Нитки для вишиванок у техніці “білим по білому” готувались три роки
Неймовірно цікавим є факт, що підготовку до вишивки рукодільниці Полтавщини, звідки походить унікальна техніка “білим по білому”, розпочинали за 3 роки до початку створення візерунку. І виткати полотно було найпростішим завданням. Головним, цікавим і найдовготривалішим процесом ставало вибілювання ниток. Хімічних відбілювачів на кшталт сучасного хлору чи “Ванішу” не існувало. А хотілося ж отримати сліпучу білизну морозного візерунка. Тоді полтавські вишивальниці придумали цікаву річ: розстилати нитки на березі річок у найбільшу спеку. Так 4 стихії (вода-сонце-повітря-земля) заряджали нитки. Та й з практичної точки зору річка добре відбивала сонячні промені й пряжа природно вигорала до білосніжного відтінку.
5. Дівчата навчались вишивати з 5 років. Цікавий факт, що юна рукодільниця уже у 5 років уміла тримати голку з ниткою, оздоблювати одяг найпростішими швами.
6. День Вишиванки відзначають у 60 країнах. Цікаво, але виявляється флешмоби у вишиванках та марші популярні не лише в Україні, але і в 60 країнах, де присутня українська діаспора.
7. Колір ниток для вишивки закріплювали тістом. Цікавий факт: до появи штучних анілінових барвників вишивальниці використовували виключно природні фарби у вигляді відварів, настоянок із трав, кори, квітів, соку плодів. Наприклад, усі відтінки жовтого отримували із пшеничної соломи. Цікаво, що аби тон був золотим, ці нитки запікали у житньому тісті. Термічна обробка у поєднанні з опарою закваски фіксували відтінок на віки.
8. Цікавий факт — про українську вишиванку писав журнал Vogue у 2015 р. Тоді українським орнаментам була присвячена ціла стаття. Цікаво, що сам вишитий одяг був названий трендом 2016 року. Зараз українські мотиви, візерунки систематично використовують у своїх колекціях імениті дизайнери.
9. Вишиванки мали розподіл за кольором. Чорні вишиванки одягалися виключно чоловіками. Цікаво: сині вишиті сорочки були у гардеробі жінок, які не хотіли чи не могли народжувати, або маленьких дівчаток до 12 років.
10. Вишиванка зображена на двадцятигривневій купюрі. А точніше Іван Франко у вишитій сорочці. ЦІкаво: письменник першим серед інтелігенції пропагував вишитий одяг у поєднанні з класичними піджаками, камізельками, тренчами.
Народні прислів’я, приказки та повір’я про вишиту сорочку
– Рукави – як писанка, а личко – як маків цвіт.
– Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полики вишиті.
– У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна – та й та біла щодня.
– Хочеш сорочку мати – не треба зівати.
– К Великодню сорочка хоч і лихенька (вар.: благенька), аби біленька.
– Як неділя, то й сорочка біла.
– Як мати рідненька, то й сорочка біленька.
***
– Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.
– Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.
– Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.
– Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.
– Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.
Одягнімо, друже, вишиванки
Одягнімо, друже, вишиванки –
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.
Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.
Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм – вороги безсилі
Зруйнувати український дім.
Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ –
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на багато літ.
Автор: Василь Дерій
Українська вишиванка
Вишиванка рідна, ну хіба не диво?
В ній ходити модно, стильно і красиво.
Це митецький витвір, це краса і казка,
В ній душі наснага, материнська ласка.
Кольори сплелися в ній в узори й квіти,
Щоб були щасливі і сміялись діти.
А веселі люди від краси раділи
І самі, звичайно, вишивати вміли
Червону калину, зелені листочки,
Щоб були щасливі доні і синочки.
Й рідні вишиванки їх оберігали
Від біди в дорозі діток захищали.
Щоб у вишиванках хлопчики мужніли,
Рідну Україну захистити вміли.
Вишиванка наша, ну хіба ж не диво?
В вишиванці завжди модно і красиво...
Надія Красоткіна
День вишиванки
День вишиванки. Це великий день,
Бо люди згадують сім’ю, родину.
Як шила мати і вела пісень,
Сорочку гарну вишивала сину.
Лягав собі узор на полотні,
А мати шила і думки вплітала.
Так долю вишивала день при дні,
Щоб добра доля сина не минала.
А як же вишивала рушники
І дарувала дітям на дорогу…
Щоб діти подолали всі шляхи
Й верталися до рідного порогу.
В тих вишиванках думи і пісні,
Про щастя мрії, туга за синами,
Тривога вічна, гарні дні ясні,
До Бога звернення — молитва мами.
Надія Красоткіна
