Міжнародний день дитячої книги

 

"Будь-які явища природи, 

будь-які речі, предмети,

дерева, квіти, взяті із навколишньої 

дійсності, можуть стати рівноправними 

компонентами казки"

                                   Х.К.Андерсен

Багіра, чорна пантера з казки про Мауглі, в англійському оригінальному варіанті - чоловічої статі, це «він», а американські діти впевнені, що історія Еллі, Опудала, Залізного Дроворуба і Сміливого Лева закінчується з відльотом Гудвіна додому і поверненням Еллі в Канзас.

Цікаво, що свою першу книгу «Гаррі Поттер і філософський камінь» Джоан Роулінг закінчила в 1995 році. Літературний агент, який погодився її представляти, посилав рукопис у 12 видавництв, але всюди її відхилили. Тільки через рік рукопис був прийнятий маленьким лондонським видавництвом Bloomsbury, хоча його головний редактор навіть після схвалення книги був упевнений, що Роулінг не заробить багато на дитячих книгах, і радив ій знайти постійну роботу.

Дитячі книги - це не тільки література, коли всім смішно, кумедно або забавно, і не коли все просто і наочно, яскраво і привертає увагу, а коли за допомогою художніх образів, зрозумілих дітям, розповідається про життя, тобто в правильній дитячій літературі перед нами, перш за все, постає яскрава картина світу в різних життєвих ситуаціях.

Починаючи з 1967 року з ініціативи і за рішенням Міжнародної ради з дитячої книги (IBBУ) 2 квітня, в день народження великого казкаря Ганса Крістіана Андерсена, весь світ відзначає Міжнародний день дитячої книги, підкреслюючи тим самим важливу роль дитячої книги у формуванні духовного і інтелектуального обличчя нових поколінь Землі.

Кожного року одна з національних секцій IBBУ виступає спонсором цього чудового свята.

 Для довідки: Ганс Християн Андерсен народився 2 квітня 1805 року в маленькому містечку Оденсе, розташованому на одному з датських острівців - Фіонсе. Він був неперевершеним казкарем, проте Андерсен не писав тільки для дітей. Він хотів, щоб його казки читали і дорослі. Ганс Християн Андерсен злився, коли його називали дитячим казкарем і говорив, що пише казки як для дітей, так і для дорослих. З цієї ж причини він наказав, щоб на його пам’ятнику, де спочатку казкаря повинні були оточувати діти, не було жодної дитини.

Нещодавно в Данії була виявлена  невідома досі казка Андерсена під назвою «Сальна свічка». Рукопис був знайдений  серед паперів в архіві датського міста Оденсе місцевим істориком. Фахівці підтвердили справжність роботи, яка, можливо, була написана відомим казкарем ще в шкільні роки.

Щороку під час святкування вибирається певна тема, яка і стає лейтмотивом всіх святкових заходів. Щорічно у свята змінюється «господар». Їм стає одне з відділень IBBY. Традиційно приймаюча сторона організовує заходи за участю найвідоміших дитячих письменників своєї країни. Звичайно один з гостей пише послання всім дітям Землі.

День дитячої книги також не обходиться без малювання, оскільки барвисті, добрі малюнки давно стали невід'ємною частиною дитячих книг. Тому, щороку до цього свята хтось із відомих художників пише своєрідний плакат.

ТИЖДЕНЬ ДИТЯЧОЇ КНИГИ У 2017 РОЦІ

   ЗМІСТ

• Дитяча книга
• Місія свята
• Як це буде
• Організація
• На епіграф

        Книга є потужним джерелом знань. Вона формує наш інтелект і світогляд. Всі підручники — це книги. Навіть електронна версія не замінить добрейшую енергетику пошарпаного букваря. Свої найперші і улюблені книжки людина читає в дитинстві. З ним він пізнає світ і стає повноправним громадянином. Коли стає сумно, ми згадуємо книжкових героїв з дитячої літератури.

   Дитяча книга

Важко в наш час знайти людину, який регулярно купує літературу. У кого є гроші — немає вільного часу. Хто має в своєму розпорядженні час для читання — не має фінансів. Але дитячі книги доводиться купувати частіше, адже без них неможливо повноцінно вивчитися. «Пригоди капітана Гранта», «Казка про Буратіно», «Тимур і його команда» — без цих творів важко стати гідною особистістю!

Місія свята

Тиждень дитячої та юнацької книги покликана творити і просувати позитив у суспільстві. Усі мудрі люди знають: книжки необхідні, вони багато значать в нашому житті. Головні завдання цього заходу:

• Змусити звернути увагу все суспільство на дитячу книгу.
• Знайомити читачів з новинками.
• Обмін досвідом між літераторами та книговидавцями.
• Прояв інтересу дітей до читання.
• Вивчення тенденцій в дитячій літературі.
• Популяризація дитячих книг.

Комп’ютерні технології, віртуальні носії активно витісняють звичайний папір. Собівартість книг постійно зростає. Видавці часто звертаються за допомогою до спонсорів, закликають державу робити податкові пільги для виробників цієї літератури.

Як це буде

День книги проводиться за певними правилами, положеннями та домовленостями. Підготовка починається за шість місяців. Оргкомітет вибирає країну-господиню. Потім визначається тема свята, його план. Складаються списки запрошених гостей та учасників. В приготуваннях беруть участь композитори, кінематографісти, педагоги. Розробляється стратегія, формат та мета заходу.

В програмі завжди є змагання початківців авторів і знаменитих літераторів. Призом може бути не тільки визнання, але й можливість друкуватися в самих престижних виданнях. Суддею виступає Міжнародна рада з дитячої книги. Є багато заохочувальних призів, які дають прекрасне творче натхнення новачкам.

10 книг до Міжнародного дня дитячої книги

 Чим вона така особлива – дитяча книга – щоб для неї окремий день виділяти, та ще й міжнародний! Чи ж нам вам, любі читачі, розказувати, що любов до читання починається саме з неї – маленької яскравої казкової дитячої книжечки?

Привчіть ваших дітей до читання – і згодом вони будуть вам вельми вдячні. «Друг Читача» на честь міжнародного свята дитячої літератури підготував вам 10 новеньких українських книжок вітчизняних та закордонних авторів для юних читачів різного віку.

1. Романа Романишин та Андрій Лесів «Зірки і макові зернята»

Розпочнемо з книжки-події цього року. Книжка-картинка від українських казкарів-ілюстраторів, яка стала лауреатом дитячого книжкового ярмарку в Болоньї. Це невеличка історія на ніч про дівчинку Дору, яка понад усе любить рахувати. Після прочитання цієї казочки ваша дитина обов`язково перед сном рахуватиме слоненят, а ще… ламантинів, тапірів та качконосів. Незвично ілюстрована книжка змусить вашу дитину і вас разом із нею пофантазувати і помріяти, вдивляючись у безмежне зоряне небо, а ще навчить малечу (та й вам нагадає!) про філософію «маленьких кроків».

 2. Іван Андрусяк «Cонячні дні домовичка Мелетія»

Відомий український письменник-казкар Іван Андрусяк порадував своїх читачів цього року казочкою про домовичка Мелетія. Книжка вийшла у чудовій серії «Дитяча картинна галерея» видавництва «Майстер-клас». Книжки цієї серії покликані виховати у дитини естетичний смак та відчуття прекрасного. Створюють книжки-картини талановиті українські художники та письменники. Причому часто спочатку з`являється образ, створюється картина, а вже потім народжується історія. Так і цього разу домовичком художника Степана Вербещука надихнувся добрий казкар Іван Андрусяк.

 3. «Казки Андерсена. Книга перша»

У Міжнародний день дитячої книги не згадати Ганса Крістіана Андерсена просто неможливо. Адже це свято відзначається 2 квітня саме завдяки видатному казкарю. Адже цього дня світ відзначає його день народження. «Видавництво Старого Лева» підготувало своїм юним читачам дві книги «Казок Андерсена». Переклала легендарні казки Галина Кирпа, а проілюстрували їх Ростислав Попський та Володимир Штанко. У першій книзі живуть герої казок «Свинопас», «Щаслива сімейка», «Летюча скриня», у другій – «Чарівний пагорб», «Непохитний олов’яний солдатик», «Принцеса на горошині». Привчайте малечу до класики!

 4. Александр А. Мілн «Вінні-Пух і всі-всі-всі»

Продовжуючи тему світової дитячої класики, не змогли оминути нове видання «Вінні-Пуху і всіх-всіх-всіх» від «Клубу Сімейного Дозвілля». Цього разу це повна збірка казкових історій та віршиків з ілюстраціями англійського книжкового ілюстратора Ернеста Шепарда. Саме цього художника Александр Мілн попросив проілюструвати своє творіння. Годі обмежувати свою дитину переглядом мультиків про Вінні – дайте волю її фантазіям!

5. Віталій Біанкі «Мишеня Пік»

Книжка для читачів молодшого шкільного віку від відомого російського казкаря – це розповідь про самотнє маленьке мишеня Піка, яке намагається вижити в небезпечному лісі. Але одного разу воно потрапить у будинок до людей… Що чекає на нього у незнайомому місці?

Добра історія і, звісно, насичені живими барвами ілюстрації подарують гарні емоції та незабутні враження вашій дитині.

6. Ева Гата «Казки чарівного королівства Красолі»

Почитати історії про добре і погане діти зможуть у новій книжці української письменниці Еви Гати з сімома казками про сімох злих сестер. Гординя, Страх, Пожадливість, Брехню, Заздрість, Байдужість і Лінь понад усе мріють розруйнувати світ добра та любові і навіки оселитися у людських серцях. Перемогти злих сестер юним читачам допоможуть мешканці казкового королівства Красолі – добрі чарівники і феї.

7. Катерина Матюшкіна, Катерина Оковитая            «Ги-ги, смішно!»

Дитячий детектив звучить прикольно. Так і є. Серія «Прикольний детектив» про розслідування загадкових злочинів гарантує цікаве, інтригуюче й веселе дозвілля вашим діткам. Цього разу розслідування ведуть двоє друзів — винахідливий пес Фу-Фу та довірливий кіт Киць-Киць.

 8. Малгожата Гутовська-Адамчик «Дівчата з 13-ї вулиці»

Переходимо до дорослих дітей. Відверту, правдиву та проникливу історію для дівчат-підлітків про проблеми чотирнадцятирічних розповіла популярна польська письменниця. Головними героями є три ровесниці Агата, Клаудія та Зося, які не надто дружать, бо різні за поглядами, манерами та цілями. Проте одного дня доля зводить дівчат разом. Вони мають приходити до своєї однолітки Магди, яка перебуває у комі після нещасного випадку, і читати їй вголос. Згодом у трьох несхожих дівчат з`явиться одна cпільна мета – зробити так, щоб Магда прокинулася…

9. Льюїс Клайв Стейплз «Хроніки Нарнії»

Світовий бестселер «Хроніки Нарнії» – цикл із семи дитячих фентезійних книг-казок, написаних Клайвом Стейплзом Льюїсом, про пригоди дітей у чарівній країні під назвою Нарнія, де тварини мають здатність розмовляти, магія нікого не дивує, а добро бореться зі злом. Цього року «Клуб Сімейного Дозвілля» зробив подарунок прихильникам легендарного фентезі – видав чотири останні книги циклу «Срібний трон», «Кінь і його хлопчик», «Небіж чаклуна», «Остання битва».

10. Саллі Ґрін «Напівлихий»

Ця книга одночасно вийшла 45 мовами. В Україні її видало «Видавництво Старого Лева».

Натан – незвичайний підліток, він не вписується в жодну систему – ні в систему простих людей, ні в систему магів, до яких належить увесь його рід. Адже в ньому перемішалася кров матері, Білої відьми, і кров батька – найжорстокішого Чорного чаклуна. Він ЧБ, він Напівкодовий, той, на долю якого випадають жорстокі катування, ув’язнення в клітці, переслідування з боку Ради Білих чаклунів. Але він мусить звільнитися і втекти, щоб знайти свого батька і отримати три дари. Інакше він помре страшною смертю. Однак Ловці відстежують кожен його рух, і чи може він довіритися хоч комусь – брату, сестрі, чи принаймні дівчині, котру Натан кохає усім серцем…

День народження Тараса Шевченка

 

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Один із 300 кратерів Меркурія отримав ім’я Тараса Григоровича. Діаметр кратера Т. Г. Шевченко – 137 кілометрів. 1384 пам’ятники Кобзареві встановлено на території від Бразилії до Китаю. Більшість — 1256, розташовані на території України, майже півтори сотні розмістились у 35 країнах. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, вільно працювавший як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього хлопчиська колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ ...

Про його біографію написано немало і ми не будемо повторюватися про це. Зауважимо лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий. З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!

Початок весни

 

Весна рухається по планеті зі швидкістю приблизно 50 кілометрів на добу. Це визначили, спостерегаючи за суцвіттями деяких рослин, а діти навесні ростуть швидше, ніж в інші пори року.

Початку весни починають очікувати вже з середини зимового періоду часу, а іноді і з самої осені. Воно надихає і змушує нас по новому поглянути практично на все, на оточуючу нас природу, на власні перспективи, дарує надію на те, що разом з пробудженням життя навколо нас, і наш власний настрій до життя також прокинеться і заб’є весняним ключем. Початок весни - це завжди неперевершене диво. Напевно це самий кращий для більшості з нас період року. Чи може офіційний перший весняний день стати святом? Кожен вирішує сам. Не можна заперечувати те, що саме по собі перше березня зчайний і буденний день, коли людина, яка з головою погрузла в нескінченних турботах, роботі, навчанні, просто не помітить його. Це свято цілком можна і пропустити, адже всі ми знаємо, що від цього нічого страшного не трапиться. Що ми втрачаємо? Нічого! Але і не набуваємо тоді так само абсолютно нічого, а адже весь інший світ уже завмер в передчутті всього майбутнього. Повітря стане змінюватися, сонечко скоро стане по справжньому приємним, не так як спекотним літом і вже ніяк не так, як холодною зимою. Починається нове життя. І ми завжди маємо свої дивіденди від цього, хочемо ми того чи не хочемо. Це справжній дар і у вас нічого не вимагають взамін. Весна іде. Вона не пройде повз вас. Вона обов’язково подарує вам щось приємне, тепле і рідне. Зустріне вас і ніколи не пропустить.

У цей День  бібліотекарі школи поспішають привітати всіх, чекаючих початку весни з цим великим святом! Весна іде до Вас! Вона не забариться і готує Вам свої хороші подарунки. Скоро все зміниться і зміниться на краще, а якщо у Вас все добре, то стане зовсім чудово, адже у Вас додасться сил і день стає більше, а значить і часу у Вас буде все більше і більше. Природа навколо Вас розцвіте і заспіває. Настане довгоочікуваний час і підніметься настрій. Все буде по-новому, може бути не з початку, але обов’язково з новим натиском, з новим потенціалом і радістю. Це весна. Вона стукає Вам прямо в двері, заглядає у вікно. Вона не нав’язує себе, просто все життя стає на свої місця. 

Зі святом Вас!

Сьогодні, 15 лютого, в Україні вшановують учасників бойових дій на території інших держав. Також сьогодні - річниця виведення радянських військ з Афганістану. 26 років тому в Афганістані закінчилася десятилітня військово-політична спецоперація Радянського Союзу, участь у якій взяли 160 тисяч 375 військовослужбовців  з України, 3 тисячі 360 з них  – загинули, 72 – зникли  безвісти, 3560 – стали інвалідами. Згодом війну в Афганістані керівництво тодішнього СРСР визнало політичною помилкою.

Поділяючи всю біль з тими, хто втратив на цій війні своїх рідних і близьких, дітей і чоловіків, віддаючи данину поваги всім учасникам подібних подій, офіційно на законодавчому рівні в деяких суверенних державах, утворених після розпаду СРСР, були встановлені відповідні пам’ятні дні. В Україні - це «День вшанування учасників бойових Дій на території інших держав», який встановлений Указом Президента незалежної України № 180/2004 від 11-го лютого 2004-го року і щорічно відзначається 15-го лютого.

У цей день ми схиляємо голову перед всіма, перед живими і полеглими, перед ветеранами та перед тими, хто захищав і захищає найвищі ідеали добра у різних країнах світу.Чимало ветеранів-інтернаціоналістів і сьогодні знаходяться на бойовому посту Збройних сил України, захищають кордони нашої Вітчизни на Сході. Дякуємо вам за мужність і стійкість!

Сьогодні до пам'ятників афганцям по всій країні люди несуть квіти, приходять і новобранці. Ветерани Афганістану готові й їх навчити військової науки і всьому, що вміють самі, але все ж не полишають надії, що ухвалені цього тижня мінські домовленості будуть виконані. І  15 лютого стане днем завершення двох воєн.

Бажаємо вам, дорогі воїни-інтернаціоналісти, вашим рідним і близьким миру, щастя, здоров'я та благополуччя. 

Мрійник із Сахнівки

 
     2 лютого 2017 року виповнюється 80 років від дня народження видатного українського педагога, заслуженого вчителя України, одного з перших Народних вчителів СРСР, дійсного члена Академії педагогічних наук України і Російської академії освіти, директора середньої школи з села Сахнівка на Черкащині Олександра Антоновича Захаренка. 
   «Зайняти дітей взимку і влітку, в дощ і в спеку цікавою корисною справою, зайняти так, щоб у них виросли крила, засяяли очі від бажання, здійснити мрію. А потім подарувати її людям». «Бути вчителем – це не тільки викладання. Бути вчителем – це дитячі посмішки, шкільна родина та велике бажання донести знання до світлих дитячих голівок. А ще це психологія. Без розуміння та підтримки і діалогу не буде», – говорив він.
Саме таким: чуйним, працьовитим та завзятим був і сам.
       Олександр Захаренко – український педагог та громадський діяч із села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району Черкаської області.
   

 Він народився 2 лютого 1937 року в місті Кам’янці в сім’ї службовця. По закінченні фізико-математичного факультету Черкаського педагогічного інституту працював за призначенням учителем математики і фізики у селищі Сахнівка, що на Корсуньщині.
      На той час село ще не оговталося від тяжких воєнних років, до того ж, було відрізане від райцентру бездоріжжям. Невідомо, чому молодий педагог обрав саме цю Богом забуту сільську школу, адже він мав чимало кращих пропозицій. Зокрема, його запрошували вчителювати у рідній школі у Кам'янці, на чому наполягали й батьки. Проте він обрав саме Сахнівську школу і їй віддав понад 40 років свого життя, перетворивши цей заклад освіти на один з найкращих в Україні.
       А розквіт школи, по суті, врятував від загибелі й усе село. Молодий педагог активно шукав нові шляхи удосконалення організації навчального процесу. З його приїздом до сільської школи розпочалися справжні дива. То Олександр Антонович перелітає річку на дельтаплані, то конструює моделі літаків та ракет. Рiч у тiм, що Олександр Захаренко все життя мріяв літати, й навіть учителем став частково завдяки тому, що його не взяли в авіацію. Новий педагог зацікавив дітей, які масово почали відвідувати його гурток. А сам учитель твердо вірив: для того, аби чогось досягти, треба мріяти й усе робити для того, щоб ці мрії здійснювалися.
      1966 року Олександра Захаренка призначили директором Сахнівської середньої школи і на цій посаді йому судилося пропрацювати 35 років.
Він виріс від звичайного директора школи до відомого не лише в Україні, а й за її межами новатора, першопрохідця, знаного педагогічного мислителя, творця авторської школи, який збагатив теорію і практику виховання учнів оригінальними підходами й методами здійснення виховного процесу.

Допомагало, насамперед, те, що на посаду директора школи Олександр Антонович прийшов уже досвідченим педагогом, маючи за плечима семирічний досвід вчителювання, під час якого сформувався як викладач, людина, громадянин.
    Він був передусім учителем та директором саме сільської школи, що спонукало його та весь педагогічний колектив до створення такої системи її діяльності, яка, як наслідок, перетворила освітній заклад у центр духовності й культури всього села.
Олександр Антонович, спираючись на досвід видатних педагогів Оуена та Шацького, розробив і втілив у життя унікальну технологію єднання всіх учасників освітнього процесу (сім'ї, школи, суспільства, ЗМІ тощо).
     Він створив нову систему громадянського, сімейного та трудового виховання, на практиці реалізував ідею школи-родини, школи, життя якої тісно перепліталося з життям села, його історією. Пошукова робота учнів спрямовувалася на дослідження родоводу і результатом цієї роботи стала «Енциклопедія шкільного роду» (в 4-х томах), видана у 2000 році. Вона стала своєрідним літописом історії Сахнівки, в тому числі й життя школи за останні півстоліття.
     Разом з дітьми та їх батьками Олександр Антонович перетворив звичайну сільську школу у школу-комплекс, яка забезпечувала розвиток учня не гірше, а за багатьма показниками і значно краще, в порівнянні з міськими школами.
А розпочав молодий директор зі втілення своєї ідеї – створення навчально-спортивного комплексу із навчальними, ігровими, спальними кімнатами для учнів 1-4 класів, танцювальним залом, музичним салоном і двома басейнами: літнім і зимовим. Задля її реалізації понад 10 років працювали дружньо всією територіальною громадою: вчителі, діти й батьки. Допомагали їм навіть ті односельці, діти яких вже не навчалися в школі. Тільки-но завершили заплановані роботи, як відразу ж взялися за спорудження культурно-музейного центру (обсерваторії, планетарію, демонстраційної і виставковкової зали), здійснили закладку місцевого дендропарку.
Згодом директора охопила ідея створення музею села з художньо-меморіальним ансамблем «Криниця совісті» в пам'ять односельців – жертв голодомору 1932-1933 p.p. з іменами 1200 загиблих, і знову її вдалося втілити в життя.
     Паралельно обладнали місцеву радіо- і телемережу, готували й проводили щоденні передачі з життя школи й села, випускали шкільну багатотиражну газету «Дівочі гори».
Самобутній педагогічний талант Олександра Антоновича поступово розкривався у створеному за його ініціативи навчально-виховному комплексі з усіма умовами для навчання, виховання й розвитку дітей.
    Система роботи Сахнівської школи спиралась на урахування психологічних, фізіологічних та культурних особливостей розвитку дітей та їх практичному запровадженні в навчально-виховній роботі школи. Через такий комплексний і системний підхід Олександр Захаренко обґрунтував методологічні засади своєї «педагогіки конкретної мети», яка ставиться перед шкільним колективом, спрямовує його діяльність і об'єднує зусилля всіх у її досягненні.
     Коли Україна стала незалежною, Олександрові Захаренку не довелося кардинально змінювати свою педагогічну лінію, адже вона базувалася на вічних темах – любові до рідної землі, поваги до свого роду, повазі до учнів та колективу.
«Незалежна Україна як повітря, як води потребує нової школи, яка хоч на крок ітиме попереду суспільства. Нової за змістом, за системою і технологією навчання та виховання – чесної та добродійної, що дасть країні покоління чесне, мудре, порядне, працьовите, яке ніколи не зречеться своєї державності, своєї історії, не зречеться святих істин, справедливості, давніх і нових традицій, дружби і поваги до культури інших народів. Найкращий вихователь громадянина України – власна правдива історія, культура, традиції нації», – писав тоді Олександр Антонович.
    Йому за життя вдалося матеріалізувати те, що утверджував на словах: «Школа – це постійний, самостійний рух уперед, ідея, яка має неодмінно захопити відразу трьох: учителя, учня, батьків. Якщо такої ідеї немає, то школа перетворюється на звичайну контору Держкомосвіти, де приходять і йдуть за дзвоником...».
    На практиці педагогічна симфонія Олександра Захаренка, як гармонійне поєднання інтересів учителя, дитини та її домашніх, виражалася в тому, що кожного дня він втілював конкретні справи, цікаві та об’єднуючі для всіх односельців.
     Головною ж його ідеологією був дітоцентризм. Він умів розмовляти. За жодних умов він ні на кого не підвищував голосу. Просто розмовляв з душею…
Визнанням оригінальності і новизни його педагогічних ідей стало надання школі офіційного статусу «Авторська школа О. А. Захаренка» (2002). Жаль лише, що сталося це опісля смерті Олександра Антоновича, серце якого зупинилося 30 квітня 2002 року.
     2007 року Міністерством освіти і науки України запроваджено нагрудний знак «Олександр Захаренко».
     Оцінюючи увесь його життєвий шлях, мабуть, не скажеш краще і ємкіше, аніж словами: «Життя, що віддане дітям». Він самовіддано трудився на педагогічній ниві, ніколи не був байдужим в громадському житті Шевченкового краю, був люблячим чоловіком, батьком і сином. За час трудової діяльності Олександр Антонович неодноразово обирався депутатом різних рівнів – від сільської Ради до Верховної Ради СРСР (1986-1991). Обирався і до складу депутатів Черкаської обласної ради, де під час сесійних засідань активно обстоював інтереси освітянської галузі області. Неодноразово відзначався державними нагородами: медалями «За трудову відзнаку», «За доблесний труд», медаллю А. С. Макаренка, орденом Леніна, знаком «Відмінник освіти СРСР», орденом «Знак Пошани», має почесне звання Заслужений учитель УРСР» (1974), почесне звання «Народний учитель СРСР» (1983).
1989 року Олександр Захаренко був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР, а через три роки його було призначено академіком-засновником Академії педагогічних наук України (1992).
      У 1999 році Олександра Антоновича обрано дійсним членом Російської Академії освіти.
У другій половині ХХ століття в плеяді кращих педагогів світу було троє видатних українців – Василь Сухомлинський, Олександр Захаренко, Іван Ткаченко. Знаменним є те, що народилися всі вони в сільській глибинці. Та це й не дивно: адже споконвіку саме село було осередком національної культури, носієм духовно-моральних звичаїв, традицій нашого народу. Саме в сільських школах і зараз працюють тисячі їх послідовників. До речі, те, що всі троє були директорами маленьких сільських шкіл, теж не випадково: безліч видатних педагогів (і Оуен, і Песталоцці, і Толстой, і Макаренко, й Монтессорі тощо) працювали, як правило, у невеликих школах, адже в них легше створити міцний та дружний колектив учнів, учителів, батьків, який допоможе реалізувати концепцію, запропоновану директором.
    Прийшли інші часи. Нове століття чекає нових Вчителів. Та «Авторська школа О. А. Захаренка» і сьогодні може по праву називатися "школою майбутнього", "школою XXI століття".
  

 Радимо прочитати:

Шамрай О.Г., Гончарик О.Г.

ОЛЕКСАНДР АНТОНОВИЧ ЗАХАРЕНКО

Рік видання: 2012

Під редакцією профессора Кузьмінського А.I. Черкаси: ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2008. - 448 с.

У книзi вперше вміщені статті, щоденниковi записи, листи i фотографiї відомого педагога i громадського діяча Олександра Антоновича Захаренка, відгуки випускників його школи, статтi колег-науковців про подвижницьку, тітанічну роботy директора сільської школи.

 Захаренко О. Поспішаймо робити добро / О. Захаренко. – Черкаси, 1997. – 28 с.

 Захаренко О. А. Школа над Россю / О. А. Захаренко, С. М. Мазурик. – К. :    Радянська школа, 1979. – 150 с

Книжкове дефіле «Юні оборонці Батьківщини». До дня пам’яті героїв Крут

Тематичний бібліографічний показчик

Бій під Крутами
(Матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії)

Бій під Крутами - бій 16 (29) січня 1918 року на залізничній станції поблизу селища Крути за 130 кілометрів на північний-схід від Києва: бій тривав 5 годин із 5 між 4-тисячною більшовицькою армією Михайла Муравйова та 300-ми київськими студентами, що захищали підступи до Києва. У перебігу військових дій бій вирішального значення не мав, - та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді, яка загинула в нерівному бою біля Крутів.
На похороні у Києві біля Аскольдової могили президент Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку вірш з назвою «Пам'яті тридцяти». Десятиліттями історія бою або замовчувалась, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії. Лише згодом, у 2006 році на місці бою встановлено пам'ятник i у 80-ті роковини бою монетним двором випущено в обіг пам'ятну гривню.

Той білий сніг від крові тане. Студентський курінь рушить в правий бій, Щоб виправити жест Богдана, Не до лиця нам рабський однострій. Їх було триста, тих спартанців – Безвусих білолицих козаків, Та влаштували дикі танці, Отримав на горіхи бузувір. Під Крутами знайшли притулок Вічний чиїсь надії і сини. Сміливо йшли під вражі кулі, За Україну гинули вони…

  

 Іванів Д. Кров. Цвіт. Визнання: у День пам’яті героїв Крут Президент Ющенко своїм указом визнав вояків УПА та УНР борцями за незалежність і доручив Прем’єру Тимошенко розробити закон про їх правовий статус / Д. Іванів, М. Остерська // Україна молода. - 2010. - 30 січ. (№18). - С.  «На Аскольдовій могилі поховали їх...» - ця поезія Павла Тичини тривалий час була чи не єдиним потаємно–доступним нагадуванням про молодь, що вийшла захистити Київ у січні 1918–го. Учора акція пам’яті полеглих молодих вояків УНР об’єднала в столиці Президента Віктора Ющенка і Прем’єр–міністра Юлію Тимошенко. Вперше за тривалий час вони не лише брали участь в одному офіційному заході, а й перекинулися кількома словами

Курінний В. Героям - вічна слава: очільники держави і столиці поклали квіти до пам'ятного знака Героям Крут на Аскольдовій могилі та взяли участь у панахиді за загиблими / В. Курінний // Вечірній Київ. - 2010. - 2 лют.(№13). - С. 3. З нагоди 92-ї річниці трагічних подій під Крутами в Києві відбулися заходи, у яких узяли участь Президент і прем'єр-міністр України, керівники столиці

Сергійчук В. Крути як відродження українства / професор КНУ імені Тараса Шевченка, д.і.н. // Урядовий кур'єр. - 2010. - 29 січ. - С. У нашій історії є чимало кривавих етапів, які символізують жертовність героїв. Але найвеличнішим подвигом стали Крути. Кров героїв Крут не просто символ відродження українства -з того січневого дня 1918 року вона пломенить нам як вічний вогонь української волі, а відтак нагадує нам усім про обов'язок працювати для рідної землі

Скоробагатько С. По дорозі по кривавій нам іти у світ?.: до 92-ї річниці героїчної трагедії під Крутами / С. Скоробагатько // Сільські вісті. - 2010. - 29 січ.(№11). - С.

Трагедія й звитяга Крутів / Інф. "День" // День. - 2010. - 29 січ.(№14). - С. 1. Бій під Крутами заслужено посідає особливе місце в історії українських національно-визвольних змагань 1918-1921 рр. та в українській історії ХХ століття взагалі. В момент, коли столиця України опинилася практично беззахисною перед наступом московської червоної армії Муравйова, на захист Вітчизни стала патріотично налаштована молодь. Бій під Крутами став символом героїчного супротиву української молоді агресії більшовиків. 19 березня 1918 року тіла 27-ми розстріляних студентів були урочисто перепоховані в Києві, на Аскольдовій могилі

Факельное шествие памяти героев Крут / По материалам: УНИАН, Интерфакс-Украина // Корреспондент.net . - 2010. - 30 янв. - С. 29 січня у Львові відбулася факельна хода пам'яті Героїв Крут. Акцію зініціювали Автономні націоналісти з метою вшанування пам'яті юнаків, загиблих за Україну. У заході взяли участь понад 800 активістів, переважно молодь

Ющенко и Тимошенко возложили цветы к памятному знаку Героям Крут: Президент Украины Виктор Ющенко и премьер-министр Юлия Тимошенко возложили цветы к памятнику Героям Крут в Киеве / По материалам: УНИАН, Интерфакс-Украина // Корреспондент.net . - 2010. - 29 янв. - С.

Курінний В. Героям - вічна слава: очільники держави і столиці поклали квіти до пам'ятного знака Героям Крут на Аскольдовій могилі та взяли участь у панахиді за загиблими / В. Курінний // Вечірній Київ. - 2010. - 2 лют.(№13). - С. 3. З нагоди 92-ї річниці трагічних подій під Крутами в Києві відбулися заходи, у яких узяли участь Президент і прем'єр-міністр України, керівники столиці

Сергійчук В. Крути як відродження українства / професор КНУ імені Тараса Шевченка, д.і.н. // Урядовий кур'єр. - 2010. - 29 січ. - С. У нашій історії є чимало кривавих етапів, які символізують жертовність героїв. Але найвеличнішим подвигом стали Крути. Кров героїв Крут не просто символ відродження українства -з того січневого дня 1918 року вона пломенить нам як вічний вогонь української волі, а відтак нагадує нам усім про обов'язок працювати для рідної землі

Скоробагатько С. По дорозі по кривавій нам іти у світ?.: до 92-ї річниці героїчної трагедії під Крутами / С. Скоробагатько // Сільські вісті. - 2010. - 29 січ.(№11). - С.

Трагедія й звитяга Крутів / Інф. "День" // День. - 2010. - 29 січ.(№14). - С. 1. Бій під Крутами заслужено посідає особливе місце в історії українських національно-визвольних змагань 1918-1921 рр. та в українській історії ХХ століття взагалі. В момент, коли столиця України опинилася практично беззахисною перед наступом московської червоної армії Муравйова, на захист Вітчизни стала патріотично налаштована молодь. Бій під Крутами став символом героїчного супротиву української молоді агресії більшовиків. 19 березня 1918 року тіла 27-ми розстріляних студентів були урочисто перепоховані в Києві, на Аскольдовій могилі

Факельное шествие памяти героев Крут / По материалам: УНИАН, Интерфакс-Украина // Корреспондент.net . - 2010. - 30 янв. - С. 29 січня у Львові відбулася факельна хода пам'яті Героїв Крут. Акцію зініціювали Автономні націоналісти з метою вшанування пам'яті юнаків, загиблих за Україну. У заході взяли участь понад 800 активістів, переважно молодь

Ющенко и Тимошенко возложили цветы к памятному знаку Героям Крут: Президент Украины Виктор Ющенко и премьер-министр Юлия Тимошенко возложили цветы к памятнику Героям Крут в Киеве / По материалам: УНИАН, Интерфакс-Украина // Корреспондент.net . - 2010. - 29 янв. - С.

          Пам 'яті героїв Крут

Час мов злива. Події змиває Невгавмовна його круговерть, Лиш болючі підказки лишає В ріках пам‘яті, повних ущерть. Так і пише історію вічність. …Біля Крут у нерівнім бою Стали юні, боронячи гідність, Захищаючи волю свою. П’ять годин ще не знаного бою, Перший постріл, кривава ріка… «Ще не вмерла…» - луна долиною Над атаками пісня палка. Підлий обстріл зненацька у спину - І ровесники Крут гинуть знов, Бо так само боронять єдину Рідну землю від вражих оков. Час мов злива. Події змиває Невгавмовна його круговерть, Лиш болючі уроки лишає В ріках пам‘яті, повних ущерть.