.
Виховання свідомої дисципліни тісно пов'язане з формуванням навичок і звичок культурної поведінки. Дисциплінований учень, як правило , виявляє чуйне й дбайливе ставлення до людей, додержує моральних норм, прийнятих у суспільстві, і тому його легше привчити до високої культури поведінки. Розбещеній же й неорганізованій дитині дуже важко її прищепити
Класний керівник покликаний повсякденно дбати про привчання школярів до додержання правил культурної поведінки, прийнятих у суспільстві. Для цього слід привчати їх до ввічливості і поштивості, підвищувати культуру праці, розвивати культуру мови й добрий смак, виробляти вміння пристойно поводитися в товаристві. Необхідно вчити дітей, підлітків, юнаків і дівчат жити й працювати в колективі, бути добрими друзями й товаришами, чуйними і уважними, принциповими й вимогливими до себе й до навколишніх. Дуже важливо змалку привчати дітей до добрих вчинків, навчити їх робити добро людям, прищепити любов до високої культури домашнього побуту.
Особливу увагу слід приділяти розвиткові звички бути чуйним, тактовним щодо тих, хто потребує допомоги, - до старих, інвалідів, до маленьких дітей. Культура поведінки - це не тільки вміння триматися в товаристві й додержуватися правил пристойності. Вона виявляється в глибокій повазі до людей, до старших, у високій гуманності, в умінні жити й працювати в колективі.Виховання культури поведінки нерозривно пов'язане з формуванням морального обличчя, з вихованням у дусі гуманізму, колективізму, дружби, товариськості, з привченням до дісціплінарності й організованості.
Завдання класного керівника - нагадувати про ці правила, терпляче й наполегливо вимагати виконання їх. Це робиться на уроках, а також під час індивідуальних і фронтальних бесід, проведення читацьких конференцій. Приблизні теми бесід: "Ввічливість і пристойність", "Культура мови", Уважність і уважливість", "Тактовність", "Скромність", "Охайність - сестра краси", "Умій берегти час", "Учись приносити людям радість". Вахливо, щоб теми бесід були пов'язані з життям колективу, з поведінкою учнів. Деякі учні поводяться некультурно не тому, щосвідомо намагаються порушувати правила, а тому, що про ці правила нічого не знають або ще не засвоїли їх. заслуговує на схвалення досвід класних керівників . які поступово, рік у рік збирають цікавий матеріал для бесід про культуру поведінки (уривки з творів художньої літератури, народні прислів'я та приказки, вірші, цікаві факти з газет та журналів).
ВИРОБЛЕННЯ НАВИЧОК І ЗВИЧОК КУЛЬТУРНОЇ ПОВЕДІНКИ
Виховання культури поведінки лише тоді дасть добрі результати, коли роз'яснення та переконання поєднуються з терплячою роботою щодо формування стійких навичок і звичок поведінки. Культуру поведінки слід виховувати поступово, шляхом показу та вправ. Не завжди слова підкріплюються ділами. Часом діти кажуть оджне, а роблять інше. Пояснюється це часто тим, що відповідні навички та звички у них ще не закріпилися. У відповідях на запитання: "Що означає бути культурним і які недоліки в поведінці мені треба подолати?" - багато учнів писали, що вони не завжди вітаються зі старшими, забувають вибачатися, сваряться з подругами та товаришами, сперечаються зі старшими.
Необхідно тренувати школярів у додержанні ввічливості, охайності, чистоти та інших рис культурної поведінки. Зрозуміло, ці вправи не повинні мати характер дресирування. Поведінка учня повинна бути усвідомленою. Іноді можна провести спеціальні вправи з культури поведінки у формі тренувальних занять. Вони, як правило пов'язані з виконанням вимог гігієни, правил поведінки за столом та інших елементарних правил співжиття.
Особливо важливо привчити школярів до організованості в праці, до чіткості у будь-якій роботі, виробляти в них уміння допомагати товаришеві, не заважати іншим, додержувати чистоти на робочому місці, планувати свій робочий і вільний час. Якщо на уроці , або під час підготовки домашнього завдвння учень ні на що не відвертає увагу, якщо все необхідне - підручники, зошити, олівці - у нього під рукою, то він швидко й добре виконає завдання.
Вільний від навчальних занять час слід наповнювати розумними розвагами та корисною діяльністю. Домашнє читання, заняття спортом, прогулянки, самообслуговування, допомога батькам у домашній праці - ось чим можуть займатися школярі у позанавчальний час. Усе це сприяє виробленню в них стійких навичок організованої і культурної поведінки.
Корисні навички і звички виховуються не зразу. Деяким школярам доводиться багато разів нагадувати про необхідність додержання правил ввічливості, показувати , як їх треба виконувати. Серйозну допомогу в цьому можуть надати батьки. Вони частіше спілкуються з дітьми, і їм легше здійснити контроль за їхньою поведінкою.
Виховання навичок культурної поведінки передбачає і привчання до стриманості. стриманість - це вміння володіти собою, узгоджувати свою поведінку з інтересами довколишніх людей, бути скромними. Від учнів середнього і старшого віку треба вимагати, щоб вони не гарячкували, а спокійно доводили свою думку, не ображалися на справедливу критику, а на справедливу відповідали у тактовній формі.
Важливим засобом привчання до додержання норм і правил культурної поведінки є повсякденний контроль за поведінкою. Підлітки 14-16 років, як правило, не люблять суворого контролю. Настирливий контроль та опіка ображають їхнє самолюбство. Тому чим старші діти, тим обережніше й тактовніше треба контролювати їх поведінку. не слід набридати їм загальними й часом нечіткиминастановами. Вимоги до поведінки дітей і підлітків повинні бути точними й конкретними.Класним керівникам треба намагатися якомога більше тренувати школярів у застосуванні правил культурної поведінки. Іноді можна навмисно створювати такі ситуації, які вимагали б прояву культурних навичок. Поряд з вихованням добрих навичок і звичок поведінки треба викорінювати шкідливі, негативні звички і запобігати їм.
У 5 класах можна проводити уроки культури на теми: "Поважай старших", "Поведінка вдома", "Чистота - запорука здоров'я", "Говори культурно", "Поведінка на вулиці". Заняття з культури поведінки не схожі на уроки з навчальних предметів. Вони повинні мати характер екскурсій, зустрічей, практичних робіт. Класний керівник і вчителі під час таких занять намагаються менше говорити, а більше показувати, тренувати в організованій і культурній поведінці.
Бесіди і лекції про культуру поведінки доцільно проводити й у старших класах. Зрозуміло й тематика їх буде іншою. Наприклад,у 7-8 класах можна побесідувати на такі теми: "Про ввічливість і пристойність", "Поведінка в громадських місцях", "Точність у словах і справах", "Хороший тон і гарні манери", "Що пристойно і непристойно". У 9-10 класах можна провести бесіди, або лекції на такі теми; "Про культуру внутрішню і зовнішню", "Про красу душевну", "Тактовність і скромність".
Бесіди, лекції про культуру поведінки звичайно потрібні, проте, вони не розв'язують до кінця завдань виховання культури поведінки. Ці завдання розв'язуються спільними зусиллями всього педагогічног й учнівського колективів, батьків. Велике значення має самовиховання, постійне прагнення учнів до вироблення й удосконалення позитивних і подоолання негативних якостей.
Особливо важливо привчити школярів до організованості в праці, до чіткості у будь-якій роботі, виробляти в них уміння допомагати товаришеві, не заважати іншим, додержувати чистоти на робочому місці, планувати свій робочий і вільний час. Якщо на уроці , або під час підготовки домашнього завдвння учень ні на що не відвертає увагу, якщо все необхідне - підручники, зошити, олівці - у нього під рукою, то він швидко й добре виконає завдання.
Вільний від навчальних занять час слід наповнювати розумними розвагами та корисною діяльністю. Домашнє читання, заняття спортом, прогулянки, самообслуговування, допомога батькам у домашній праці - ось чим можуть займатися школярі у позанавчальний час. Усе це сприяє виробленню в них стійких навичок організованої і культурної поведінки.
Корисні навички і звички виховуються не зразу. Деяким школярам доводиться багато разів нагадувати про необхідність додержання правил ввічливості, показувати , як їх треба виконувати. Серйозну допомогу в цьому можуть надати батьки. Вони частіше спілкуються з дітьми, і їм легше здійснити контроль за їхньою поведінкою.
Виховання навичок культурної поведінки передбачає і привчання до стриманості. стриманість - це вміння володіти собою, узгоджувати свою поведінку з інтересами довколишніх людей, бути скромними. Від учнів середнього і старшого віку треба вимагати, щоб вони не гарячкували, а спокійно доводили свою думку, не ображалися на справедливу критику, а на справедливу відповідали у тактовній формі.
Важливим засобом привчання до додержання норм і правил культурної поведінки є повсякденний контроль за поведінкою. Підлітки 14-16 років, як правило, не люблять суворого контролю. Настирливий контроль та опіка ображають їхнє самолюбство. Тому чим старші діти, тим обережніше й тактовніше треба контролювати їх поведінку. не слід набридати їм загальними й часом нечіткиминастановами. Вимоги до поведінки дітей і підлітків повинні бути точними й конкретними.Класним керівникам треба намагатися якомога більше тренувати школярів у застосуванні правил культурної поведінки. Іноді можна навмисно створювати такі ситуації, які вимагали б прояву культурних навичок. Поряд з вихованням добрих навичок і звичок поведінки треба викорінювати шкідливі, негативні звички і запобігати їм. У 5 класах можна проводити уроки культури на теми: "Поважай старших", "Поведінка вдома", "Чистота - запорука здоров'я", "Говори культурно", "Поведінка на вулиці". Заняття з культури поведінки не схожі на уроки з навчальних предметів. Вони повинні мати характер екскурсій, зустрічей, практичних робіт. Класний керівник і вчителі під час таких занять намагаються менше говорити, а більше показувати, тренувати в організованій і культурній поведінці.
Бесіди і лекції про культуру поведінки доцільно проводити й у старших класах. Зрозуміло й тематика їх буде іншою. Наприклад,у 7-8 класах можна побесідувати на такі теми: "Про ввічливість і пристойність", "Поведінка в громадських місцях", "Точність у словах і справах", "Хороший тон і гарні манери", "Що пристойно і непристойно". У 9-10 класах можна провести бесіди, або лекції на такі теми; "Про культуру внутрішню і зовнішню", "Про красу душевну", "Тактовність і скромність".
Бесіди, лекції про культуру поведінки звичайно потрібні, проте, вони не розв'язують до кінця завдань виховання культури поведінки. Ці завдання розв'язуються спільними зусиллями всього педагогічног й учнівського колективів, батьків. Велике значення має самовиховання, постійне прагнення учнів до вироблення й удосконалення позитивних і подоолання негативних якостей.
Немає коментарів:
Дописати коментар