Леся Українка — одна з найвідоміших українських поетес. Усі українці можуть побачити її портрет на купюрі номіналом 200 грн, тому точно мають її знати. Творчістю Лесі захоплюється не лише Україна, твори Лесі Українки перекладені на багато мов світу, зокрема англійську, бенгальську, грузинську, італійську, німецьку, польську, французьку тощо.
Народилася Леся Українка 25 лютого 1871 року. Тому саме у цю дату щороку згадують видатну поетесу. Ми розповімо, що треба знати про життя Лесі Українки та про її найвидатніші вірші. Леся Українка: що треба знати про її творчість
Леся Українка залишила великий творчий спадок, в основі її творчості лежить патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Поетеса не лише писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості.
Основні факти з біографії Лесі Українки
Насамперед треба почати з того, що Леся Українка — це псевдонім. Справжнє ім’я поетеси — Лариса Петрівна Косач-Квітка. Народилася 25 лютого 1871 року в родині дворян у Новограді-Волинському (нині — Звягель) Житомирської області. Матір’ю знаменитої українки була не менш відома письменниця Олена Пчілка, а батьком — дворянин та меценат Петро Косач.
Лариса мала п’ятьох братів та сестер. Родина Косачів була творчою та добре освіченою, любила літературу та мистецтво. Батьки забезпечили дітям гарну освіту.
Схильність до творчості Лариса почала проявляти доволі рано — вже в дев’ять років вона написала перший вірш Надія, коли її улюблену тітку заслали до Сибіру. Дівчинка брала уроки гри на фортепіано, вивчала грецьку, французьку, німецьку мови та латину, вчилася вишивати та малювати, багато писала та читала.
Коли Ларисі було десять років, вона тяжко захворіла після купання на Водохреще. У неї розвинувся туберкульоз і почалися болі в руках та ногах. У 1883 році дівчинці діагностували туберкульоз кісток та видалили частину кісток у лівій руці. Відтоді вона більше не могла грати на фортепіано, тому почала більше писати.
Уже 1884 року світ дізнався про Лесю Українку, адже саме у цьому році Лариса Косач вперше опублікувала свої вірші у львівському журналі Зоря під цим псевдонімом.
Після 20 років Леся багато подорожувала та знайомилася з відомими письменниками, через хворобу вона була змушена виїжджати на курортне лікування до різних країн. Враження від поїздок вона виражала у своїй творчості.
1898 році Леся Українка познайомилася з молодим фольклористом Климентом Квіткою, пара одружилася у 1907 році. Ще однією важливою людиною для Лесі Українки була письменниця Ольга Кобилянська. Вони познайомилися у 1899 році і стали найкращими подругами.
Останні роки життя поетеса дуже важко хворіла, але при цьому багато працювала і написала свої найкращі твори. Померла Леся Українка у віці 42 років у 1913 році в Грузії, де лікувалася.
Найвідоміші твори Лесі Українки
Одним із найвідоміших творів Лесі Українки є драма-феєрія у трьох діях Лісова пісня. Вона знову набула шаленої популярності після виходу українського мультфільму Мавка. Лісова пісня.
Інші відомі твори Лесі Українки:
- Contra spem spero;
- Сон;
- Слово, чому ти не твердая криця;
- Кассандра;
- Бояриня;
- Камінний господар;
- Біда навчить;
- Лелія;
- Метелик;
- Одержима;
- Розмова;
- Блакитна троянда.
- З нагоди цієї вагомої дати ми зібрали десять цікавих фактів про видатну українку.
1. Під час Другої світової війни садибу Косачів у Колодяжному зруйнували. “Білий” і “сірий” будиночки Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки будували з нуля. Фактично у них ніколи не бувала письменниця. Останній власник будинку, де колись жила родина Косачів, брат Лесі Микола, продав той будинок дідові Бориса Клімчука (колишній губернатор Волині).
2. Леся Українка залишила нам у спадок, з одного боку, таке заквітчане поняття як провесна, а з іншого – цілком навіть науковий промінь! Мати ж Лесі, одна з родоначальниць Української дитячої літератури і взагалі розумниця Олена Пчілка дала життя означенню, без якого просто не можна уявити нинішній мовний запас — слово мистецтво. З її легкої руки в нашій мові прижилися переможець, променистий, палкий, нестяма, нестямлення…
3. Першою меморіальною річчю, що потрапила до музею у Колодяжному, стала жіноча сорочка з домотканого полотна, передана 1949 року Варварою Дмитрук, подругою Лесі Українки. Востаннє меморіальний фонд музею поповнився 2007 року, коли на території садиби Косачів знайшли посуд, яким могла користуватись родина.
4. На сьогодні усі живі нащадки Лесі Українки живуть за межами України. Це Роберто Гааб (внучатий племінник, онук Лесиної сестри Оксани Косач – Шимановської), що живе у Швейцарії та Ольга Лютон – Петрова зі США (внучата племінниця, онука Лесиної сестри Ізидори Косач-Борисової).
5. Єдиний родич Лесі Українки, що похований на рідній волинський землі Косачів – молодший брат Лесі Українки Микола. Помер 1937 року. Його могила знаходиться на сільському цвинтарі в Колодяжному.
6. У родині Лесю Українку називали по-різному: Лариса, Леся, Зея, Мишолосія. Ім’я Зея, або Зеїчок, походить від назви сорту кукурудзи «зея японіка» (тонка, як стеблина), так її називала мама. Ім’я Мишолосія ділилось навпіл – так називали Лесю і її брата Михайла, з яким письменниця була дуже близька.
7. У Нечимному (урочище біля села Скулин у Ковельському районі) Леся Українка була лише три дні та дві ночі в 13-річному віці. Тут вона гостювала в дядька Лева скулинського, що мав в урочищі літню хатину, якою користувався, аби випасати худобу. Дядько Лев знав дуже багато легенд і переповідав їх малій Лесі. Цього часу вистачило письменниці, аби набратися вражень і згодом відтворити їх у «Лісовій пісні». Місцеві жителі подейкують, що у Скулинському лісі живуть привиди і вряди-годи лякають туристів, які осмілюються ночувати тут. Тож, можливо, лісовики і мавки з «Лісової пісні» не такі уже й вигадані.
8. Окрім офіційних установ, на честь Лесі Українки названий астероїд «2616 Леся» (2616 Lesya), відкритий 28 серпня 1970 року. Він знаходиться у головному поясі астероїдів, що розташований між орбітами Марса та Юпітера і складається приблизно з 580 000 астероїдів.
9. Садиба Косачів розташовувалась на окраїні села, де були найкращі землі. У розпорядженні родини було 500 гектарів землі, включно з лісами, ріллею та чотирма гектарами саду. Аби тримати в порядку садибу, родина Лесі Українки мала найманих робітників. На території колишніх володінь розташовується Лесин кадуб – джерело й криниця. Колись на місці джерела росла прадавня верба, змальована в «Лісовій пісні». Кажуть, що на території колишньої садиби Косачів захований косачівський скарб.
10. У Луцьку біля В’їзної вежі замку Любарта є дерево, яке іменують Лесиним ясеном. Воно одне з найстаріших дерев міста. Вважається, що саме під ним мала Леся написала свого першого вірша. Нині ж у місті вирішується проблема з деревом, адже воно аварійне й може впасти, зашкодивши перехожим.
Немає коментарів:
Дописати коментар