Україна ще не вихукала крижаних зашпорів з ураз прогірклих після Чорнобильської катастрофи душ. І ця правічна, люто припорошена "мирним атомом" земля немов застигла у страшному мовчанні-задумі... Минуло 30 років з часу, коли сталась ця невимовна трагедія. Чарівне Полісся зі смутком дивиться на нас своїми голубими очима-озерами, розкішними багатими лісами, зоріє пам'яттю пращурів, кричить пусткою, плаче самотою...
Прости, Боже, прости, земле рідна своїх людей-грішників, людей -жертовників... Сьогодні - день сльози - вона із неба йде. Сьогодні - вікопомний день. Щороку, щодня , щосекунди людство згадує цей день. І болить у нього душа, і жевріє надія, і не згасає любов до цієї зболеної краси, рідної Вітчизни.
Ці святі болі, трагічні сторінки випоминаються в книжках на виставці "Чорнобильський вітер у душах".
Чорнобильський вітер по душах мете,
Чорнобильський пил на роки опадає.
Годинник життя безупинно іде.
...Лиш пам'ять усе пам'ятає.
Ці слова Олени Матушек взяті із книги-фотонарису М.Загреби "Під полиновою зорею" (1996).
З гірким болем у своїй поезії Ліна Костенко розповідає, що
Отут жили древляни і древлянки.
Віки минули, як єдиний схлип.
Медове сонце вигріли дуплянки
у жовтих лапах сутозлотих лип.
Так тяжко серцю дивитись на фотоілюстрації місць Чорнобильської зони, бо
Тут падають вниз на ліси і поля
Дощі, наче сльози гіркі і пекучі,
Тут криком кричить наша грішна земля
І в небо летять наші душі.
(В.Шинкарук).
Даниною пам'яті журналіста, ліквідатора, учасника історико-культурної експедиції Мінчорнобиля України Михайла Загреби є й друга його фотокнига "Пропусти Чорнобиль крізь серце", що вийшла у 2002 році.
Нам нав'язали схему розуміння ситуації, - говорить Ліна Костенко у цій книзі, - а у Чорнобиля ж є інший свій питомий контекст. Історичний, звичаєвий, культурний, природничий, мистецький. Для когось це "зона отчуждения". Для когось «ксперементальний» полігон для "отечественной науки". Для нас це батьківщина. "Отже, - мовить Ліна Костенко, - спинися і схили свою голову! Перед тобою зона національної трагедії. Тут загинуло Українське Полісся. Пошануй святу пам'ять і страждання цього народу".
26 квітня весь світ схиляє голову в пам'ять жертвам Чорнобильської катастрофи. Аварія на Чорнобильській АЕС, полум'я її бурхливої пожежі висвітило кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою у ту трагічну хвилину і хто нині з відстані літ несе у серці біль за страшну трагедію людства.
30 років тому ''атомний король'' скинув театральний смокінг енергетичного благодійника, дихнувши на світ своїм смертоносним чадом. І земля під тим подихом одразу змаліла до розмірів невеличкої оселі , де, тісно притиснувшись одне до одного, проживали народи і держави. Згодом цю катастрофу назвуть ''планетарною'', ''трагедією віку'' і спробують осягнути всю глибину її згубних наслідків. Але тоді, в перші хвилини й дні після вибуху четвертого блоку, обплутана сіткою офіційної брехні, окутана туманом облуди й причавлена пресом заборон, вона сіяла в серцях багатьох людей розпач і зневіру. Та не втрачали мужності й присутності духу ті, кому волею долі судилося першими взятися за приборкання атомної стихії. Ціною власного життя вони, без перебільшення, врятували людство від ще страшнішого лиха, ніж те, яке ми переживаємо й досі і сумний відголос якого лунатиме ще століття.
На книжковій виставці представлені і книги колективних авторів "Біль і тривоги Чорнобиля", 2006 року. Згірклою пам'яттю про поселенців Зони відчуження, тривожними спогадами про події 1986 року, проблемами тридцятикілометрової зони і самої станції діляться в ній люди, яким небайдужа ця трагедія.
Окремою сторінкою виставки є книги публіцистичного і довідкового спрямування. Цікавими для користувачів будуть монографії Н.Д.Тараканова “Чернобыльские записки, или Раздумья о нравственности” та В.Я.Возняка “Чернобыль: события и уроки. Вопросы и ответы”.
Ця виставка є даниною пам'яті всім хто поклав своє життя і здоров'я заради ліквідації страшних наслідків Чорнобильської аварії, пересторогою всім прийдешнім поколінням.
О земле втрачена, явися,
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені
В.Стус
Виставка презентує й художні твори , присвячені Чорнобилю.
Багатовимірність і глибину глобальної катастрофи розкривають книги соціологічного напрямку. Серед них цікавими є : документально-публіцистична повість Олега Гусєва '' Чорнобиль усім нам болить'' , що вийшла у Київському видавництві ''Варта'' у 1997 році; художньо-документальне дослідження Світлани Алексієвич ''Чорнобиль: хроніка майбутнього'', виданої в Києві в 1998 році. Результати соціологічних досліджень подано в книгах ''Соціальні наслідки Чорнобильської катастрофи'' та ''Чорнобиль і соціум''. - К.,1997 рік.
Вагомим внеском у дослідження екологічних аспектів Чорнобильської трагедії є збірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей ''Чорна книга України'', упорядкована і відредагована Федором Зубаничем. – Книга видана київським видавництвом ''Просвіта'' у 1998році.
Політологічні роздуми про морально-етичні проблеми з даного питання висвітлено в книгах Миколи Тараканова ''Чернобыльские записки, или раздумья о нравственности''.- видана Московським видавництвом Воениздат, 1989; та книга свідчень, створена у формі нарисів, віршів, оповідань, уривків із романів і повістей під назвою ''Чернобыль. Дни испытаний''. – Київське видавництво Рад. Письменник, 1998.
Надзвичайно цікавими на виставці є художні твори про Чорнобиль українських та зарубіжних митців слова. Серед них – документальна повість Юрія Щербака ''Чорнобиль''. - К: Дніпро, 1989; повість-хроніка ''Мужність і біль Чорнобиля''.-К.:Молодь, 1988, а також документальні повісті Григорія Медведева '' Чернобыльская тетрадь''.-К.:Дніпро,1990 і ''Энергоблок''.- М.: Сов. Писатель 1991. Поезія представлена збірником В. Шовкошитного ''Эхо апреля''.-К.: Молодь, 1987 та віршами канадської поетеси Террі Анн Картер, що надруковані у журналі Кур'єр Кривбасу за грудень 2005 року.
Всі ці ліричні творіння зіткані із правди, скорботи і мужності людей, що ввібрали у своє серце біль Чорнобильського лихоліття.
30 років тому світ сколихнула страшна новина - 26 квітня сталася трагедія, яка увійшла в історію людства під назвою Чорнобильська катастрофа, найбільша техногенна аварія ХХ століття. Відтоді Чорнобиль став зоною душевного болю і постійної тривоги мільйонів українців. Від 26 квітня 1986 року увесь український народ живе "до" і "після". "До" і "після" катастрофи на ЧАЕС. Минає 30 років від самої більшої і руйнівної техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Сотні тисяч людей постраждали від аварії. «Територія відчуження» стала непридатною до життя. Люди були вимішені покинути свої домівки; залишити квартири, будинки, городину, худобу, птицю – все що було надбано важкою працею – рухоме і нерухоме майно. Села і міста ставали привидами без життя. Хмара радіоактивного пилу пронеслась над європейськими державами, діставшись аж країн Скандинавського півострова. Ворог був невидимий і жорстокий. Радіація отруїла воду в річках і криницях, проникла у все, що росло і жило на цій благодатній землі.
